І якщо у Першій лізі від «Полісся» ще перед початком турніру в принципі чекали чогось подібного, то ось у Прем'єр-лізі команда із Житомира для багатьох все ще бачиться горезвісною «чорною конячкою», від якої незрозуміло чого чекати.

Деякі висновки про роботу «Полісся» та амбіції цього клубу можна робити вже за тими кроками, які представник Житомира зробив останніми тижнями – одразу після офіційного оформлення виходу до УПЛ…

АМБІЦІЇ БУТКЕВИЧА ВИГЛЯДАЮТЬ ПРАКТИЧНО БЕЗМЕЖНИМИ

Власником «Полісся» є 65-річний підприємець Геннадій Буткевич, котрого більше знають у ділових колах як співвласника компанії «АТБ-Маркет», що спеціалізується на роздрібній торгівлі, та має величезну кількість магазинів практично по всій території України.

Відомо, що Буткевич давно любить спорт, хоча раніше його інтереси не надто й перетиналися із футболом, а здебільшого обмежувалися гольфом, боксом та тенісом. Уродженець Дніпра Буткевич з'явився у повсякденному житті Житомира під час пандемії коронавіруса, коли держава активно залучала великий бізнес до допомоги, якої потребувало як населення, так і різні підприємства та цілі сфери діяльності.

Влітку 2021 року Буткевич вирішив стати повноправним власником клубу, перевівши його у приватну власність, і всерйоз зайнявшись інвестиціями та плануванням. І якщо перший сезон, який ще й не був дограний через початок повномасштабної фази російсько-української війни, виявився для нового інвестора якоюсь мірою ознайомчим, то вже в другому стояло цілком конкретне завдання – вихід до Прем'єр-ліги, із яким «Полісся» успішно впоралося.

Наразі Буткевич вже дивиться у майбутнє. Зокрема, в середині червня стало відомо, що бізнесмен виграв торги за право встановлення власності над спортивно-оздоровчим комплексом у селі Березина, який фактично є домашньою базою «Полісся». На викуп майна у Житомирської обласної ради Буткевич витратив трохи більше ніж 13 мільйонів гривень.

Незабаром після цього у ЗМІ з'явилося інтерв'ю президента «Полісся», в якому він заявив про бажання побудувати новий сучасний стадіон для клубу. Буткевич хоче, щоб це була суто футбольна арена на 12-15 тисяч глядачів, і вже зараз він має чітке розуміння, на якому місці в майбутньому буде збудований цей об'єкт.

На УПЛ-2023/24 власник «Полісся» також ставить команді вельми амбітні завдання – місце у п'ятірці найкращих. Крім того, Геннадій Буткевич дуже хоче, щоб його футболісти не допустили жодної поразки на домашній арені, не розчаровуючи тим самим житомирських уболівальників.

Очевидно, що від прем'єрного сезону в еліті українського футболу «Полісся» та його бос хочуть отримати дуже багато. Якоюсь мірою клуб із Житомира зараз повторює наративи керівництва харківського «Металіста» у сезоні-2021/22, коли Олександр Ярославський та Євген Красніков обіцяли повернутися до УПЛ та перевернути в ній буквально все догори дриґом. Однак тоді проект Ярославського фактично заглух через проблеми із законом, що виникли у власника клубу. В Буткевича з «Поліссям» жодних подібних складнощів не передбачається, а тому й майбутнє команди виглядає куди світлішим, аніж в «Металіста», який повернувся через рік із Прем'єр-ліги назад до Першої ліги.

ПОВНА ДОВІРА КАЛИТВИНЦЕВУ

Головним «архітектором» останніх спортивних успіхів «Полісся» є головний тренер команди Юрій Калитвинцев. Цей фахівець, який у 2010-2011 роках виконував обов'язки наставника національної збірної України, працює у житомирському клубі із самого моменту повноправного приходу туди Геннадія Буткевича. З тих пір є відчуття, що Калитвинцев заслужив величезний кредит довіри від боса й користується повною довірою з його боку.

Логічно, що після виходу до УПЛ Буткевич не став міняти Калитвинцева на якогось іншого наставника. Це не просто свого роду нагорода за успіх у Першій лізі та наданий шанс проявити себе на вищому рівні, а й визнання заслуг коуча. Справа в тому, що Калитвинцев має нехай і не надто великий, але все ж таки досвід роботи у Прем'єр-лізі. Насамперед, варто згадати, що цей коуч очолював «Закарпаття» у чемпіонаті України-2001/02, який ще не розігрувався під егідою УПЛ. Тоді команда з Ужгорода фінішувала останньою та вилетіла, а Калитвинцев повернувся на топ-рівень у вітчизняному клубному футболі практично через двадцять років – у сезоні-2020/21 він попрацював із «Олімпіком». І нехай тоді результати донецької команди виглядали незадовільними (1 перемога та 1 нічия у 10 матчах), гра «Олімпіка» була досить цілісною і в ній виразно проглядалася «рука тренера».

Наразі Калитвинцев, маючи негативний досвід у «Закарпатті» та «Олімпіку», вважає за краще не виходити на публіку із гучними заявами. Логічно, що наставник «Полісся» говорить про необхідність насамперед створити колектив, а вже потім замислюватись про завдання. Причому Калитвинцев підкреслив – мовляв, якщо буде багато новачків, то йому доведеться фактично вибудовувати команду наново.

НОВАЧКІВ ВЖЕ ЧИМАЛО, БІЛЬШІСТЬ З НИХ ДУЖЕ «ПОРОДИСТІ»

Треба сказати, що «Полісся» вже пристойно підсилилося у літнє траснферне вікно, хоча воно де-юре ледь-ледь відчинилося. Команда підписала двох досвідчених та дуже якісних за мірками УПЛ центральних захисників – Артема Шабанова з «Фегервара» та Сергія Чоботенка з «Колоса».

Щодо переходу останнього в ЗМІ вже встиг висловитися головний тренер команди з Ковалівки Ярослав Вишняк, котрий заявив, що Чоботенко просто пішов на вигідніші з фінансової точки зору умови. А ще коуч «Колоса» у легкій формі дорікнув «Поліссю» – мовляв, «є такі клуби, які трошки вносять смуту в неспішне та розмірене життя УПЛ».

Допомагати урізноманітнити надто вже «розмірене життя в УПЛ» житомирському «Поліссю» буде покликаний й колишній центральний півзахисник «Металіста» В'ячеслав Танковський, який другу частину минулого сезону провів в оренді у «Дніпрі-1», і майже до останнього боровся у складі цієї команди за чемпіонство. За 27-річного футболіста, якого можна сміливо називати «породистим» гравцем для нашого чемпіонату, «Полісся», за неофіційною інформацією, заплатило 150 тисяч євро.

Поки що Танковський – єдиний футболіст, за якого клуб із Житомира виплатив відступні. Очевидно, що у клубі намагаються максимально ефективно розпоряджатися наявним фінансовим ресурсом, а тому поки що роблять ставку на вільних агентів – благо їх в українському футболі зараз чимало, причому й вельми якісних. Наприклад, без виплати відступних «Полісся» вже оформило трансфер екс-хавбека «Олександрії» Еміля Мустафаєва, який чудово проявив себе у минулому розіграші УПЛ, а також підписало річну трудову угоду з екс-голкіпером «Динамо» Денисом Бойком й узгодило пре-контракт із талантом «Дніпра-1» та молодіжної збірної України Олександром Назаренком.

Важливо й те, що у «Поліссі» не демонструють ознак бажання заробляти на футболі прямо тут і зараз, не встигнувши досягти хоча б проміжних цілей. Наприклад, навесні у пресі була інформація, що клуб із Житомира відмовився продавати до Португалії за 1,5 мільйони євро свого талановитого молодого хавбека Бориса Крушинського, якого тоді ще колектив із Першої ліги зумів виманити із лав УПЛ-івського «Львова».

НА ЩО РЕАЛЬНО ЗДАТНЕ «ПОЛІССЯ» В УПЛ-2023/24?

Враховуючи стабільність у вищому керівництві, відсутність видимих ??проблем із фінансуванням, а також системну роботу тренерського штабу протягом двох останніх років, перспективи «Полісся» в українській Прем'єр-лізі сезону-2023/24 виглядають досить і досить райдужними.

Вочевидь, якщо не станеться чогось екстраординарного, то боротися за виживання команда із Житомира не буде. Прямо зараз в УПЛ є одразу кілька команд, які на папері бачаться куди менш збалансованими та проблемними як за складом, так і в організації.

Оцінюючи кадрову складову, можна дійти висновку, що відверто проблемних позицій у нинішнього «Полісся» практично немає, завдяки чому фініш у верхній частині турнірної таблиці буде для команди фактично «обов'язковою програмою». Хіба що на флангах оборони конкуренція поки що не настільки серйозна (особливо праворуч, де у Калитвинцева є номінально один лише Микита Кравченко, орендований у «Динамо»), та в лінії нападу Сергію Кисленку зрівнятися з фігурою Пилипа Будківського буде дуже складно.

Цікаво буде подивитись, як покажуть себе в «Поліссі» два молоді та екзотичні легіонери – 19-річний нігерійський воротар Чиджоке Аніагбосо та його ровесник Моузес Джарджу, який діє в центрі оборони та представляє Гамбію. Обидва ніколи раніше не грали в Європі, а тому спершу потребуватимуть кількох місяців адаптації, після чого спробують виграти конкуренцію, хоча на цих позиціях вона в «Полісся» і без того досить серйозна.

Власне, якість роботи селекції «Полісся» поки що є найбільшою загадкою цього клубу. Робити ставку на перевірених в УПЛ кадрів (того ж Бойка, Шабанова, Кравченка, Будківського, Назаренка, Мустафаєва) можна і без глибокої аналітики, бо ці виконавці вже мають певний бекграунд у нашому чемпіонаті. А ось чи зможе «Полісся» розкрити для нашої еліти когось нового (наприклад, як це раніше вдавалося «Ворсклі» з Ібрахімом Кане, або «Кривбасу» із Ріфетом Капічем), дуже талановитого та якісного – подивимося, після чого, власне, й визначатимемося з оцінками, на які заслуговує робота «Полісся» в УПЛ.