Хто не пам’ятає, поєдинок завершального туру попереднього чемпіонату з «Колосом» для «Динамо», очолюваного Олексієм Михайличенком, проходив, скажімо так, під великим знаком запитання над перспективами столичного колективу. Сплив рік – і декорації на футбольній сцені докорінно змінилися: кияни виходили на зустріч із тим же суперником уже у статусі дострокового чемпіона та фіналіста національного Кубку.

Тож дуель із новоспеченим учасником єврокубків для команди Луческу могла вважатися генеральною репетицією титульної кубкової гри проти «Зорі», запланованої на 13 травня. На поле в Ковалівці біло-сині з’явилися практично бойовим складом, за винятком дискваліфікованих Буяльського та Де Пени, а також Циганкова, котрий залишився в запасі.

Перший тайм залишив враження такого собі «тренування з підвищеною відповідальністю». Воротарі обох команд були майже без роботи. Бущан – узагалі. А Волинець опинився на передньому плані тільки на 38-й хвилині, коли парирував удар низом Караваєва в завершенні стрімкої контратаки гостей.

Як виявилося, це був сигнал до початку «фінішного спурту» киян. Невдовзі Родрігесу не вистачило зовсім трішки, аби головою замкнути подачу Караваєва на дальню стійку. Коли ж збігала остання хвилина тайму, «Динамо» провело швидку та ефектну гольову комбінацію.

У ролі останнього асистента знову опинився Караваєв, що під завісу спортивного року набрав відмінну форму. Але варті уваги й пас Миколенка в центр карного майданчика, й дотепне пропускання м’яча Бєсєдіним, і завершальний дотик Гармаша. Вже не вперше у матчі опинившись на позиції центрфорварда, той відкрив лік своїм голам у сезоні та рахунок у зустрічі.

Міг Денис забити й «із роздягальні», але після його «пострілу» метрів із 25 м’яч просвистів за лічені сантиметри від стійки. Та вже за кілька хвилин ковалівцям усе ж довелося розпочинати з центру. Це Шапаренко зі штрафного поцілив у самісіньку праву «дев’ятку» воріт господарів, покаравши їх за чергову помилку Гавриша.

До речі, для капітана «Колоса» попередження в тому епізоді цілком могло бути й другим у грі. Та й узагалі порушення проти Бєсєдіна тягнуло на «фол останньої надії», адже форвард виходив би сам на сам із голкіпером. На мій погляд, заслуговував прямої червоної картки й Нгамба, грубо пішовши на Бущана й ризикувавши важко травмувати воротаря. На жаль, дії служителів Феміди – як рефері в полі Омельченка, так і лайнсменів – укотре вже змусили констатувати відверто низький рівень вітчизняного суддівства.

А ось щодо рівня гри динамівця Миколенка – останнім часом жодних претензій. Його диво-гол, з одного боку, став заслуженою нагородою крайньому захисникові за активність, з іншого, ще одним підтвердженням того, наскільки багатим арсеналом розіграшу стандартних положень володіють нинішні чемпіони.

Упіймавши кураж, «Динамо» й надалі не скидало обертів, моментами немовби не помічаючи спротиву суперника в обороні. Свіжий Сідклей зробив усе, щоб спочатку Циганков, а потім Бєсєдін збільшили рахунок. Але удар Віктора парирував Волинець, а Артем не влучив у кут із добивання. Коли ж він забив з гострого кута, був зафіксований офсайд.

Утім, і трьох «сухих» голів киянам вистачило як для ефектної крапки в першості, так, вочевидь, і для відповідного настрою перед останнім поєдинком внутрішнього календаря – фіналом Кубку України.

КОЛОС – ДИНАМО 0:3 (Гармаш, 45, Шапаренко, 57, Миколенко, 64)
Колос: Волинець, Золотов, Гавриш (Ільїн, 67), Новак, Петров, Чорноморець, Антюх (Сорокін, 67), Задоя, Оріховський (Нгамба, 56), Чурко (Салабай, 90+1), Лисенко (Хльобас, 56).
Динамо: Бущан, Кендзьора, Забарний, Попов, Миколенко, Сидорчук, Караваєв (Циганков, 59), Гармаш (Лєднєв, 72), Шапаренко (Дуелунн, 82), Родрігес (Сідклей, 72), Бєсєдін (Ванат, 81).
Арбітр – Омельченко (Слов’янськ).
Попередження: Гавриш (57), Нгамба (66), Золотов (87) – Сидорчук (44), Попов (87).