Презентуємо символічну збірну наших січневих переходів...

Воротар – Андрій Лунін (майже оренда в «Ов’єдо»)
Єдина позиція, на якій нічого не сталося – воротарська. За кордон ніхто з українських голкіперів не поїхав. Тому довелося включити до збірної злощасного Андрія Луніна, у якого майже відбулася орендна угода з Ов’єдо. У результаті він залишився в «Реалі» як мінімум до літа. Як і раніше – без особливих перспектив зростання.

Центральний захисник – Ілля Забарний («Динамо» – «Борнмут», 22.7 мільйонів євро)
Київське «Динамо» змогло провернути дуже вмілу операцію (що з ним трапляється, треба визнати, нечасто), а «Борнмут» здійснив найдорожчу покупку у своїй історії. Забарний має шанс стати основним гравцем цієї своєрідної команди. А якщо їй не вдасться втриматися в АПЛ (до чого все повільно рухається), то Забарного може перекупити «Тоттенхем» (про що багато хто говорить).

Центральний захисник – Сергій Кривцов («Шахтар» – «Інтер Майамі», вільний трансфер)
Напевно, найнесподіваніший український трансфер цієї зими. Він і реалізувався дуже швидко, начебто з нізвідки, і чемпіонат для наших футболістів екзотичний (до Кривцова там грало лише двоє українців, і вже давно). Мати свого емісара в MLS для України буде цікаво й просто так. А там, мабуть, з»явиться додатковий «родзинка» у вигляді Ліонеля Мессі, якого клуб Девіда Бекхема наполегливо мріє отримати. Кривцов та Мессі в одному складі – погодьтеся, це сильно!

Лівий захисник – Едуард Соболь («Брюгге» – «Страсбур», 2.5 мільйона)
Відхід Соболя з Брюгге багатьох здивував – адже довгий час справи у нього тут йшли добре. Але нещодавні зміни на тренерському містку призвели до того, що місце в основі він втратив, тому трансфер виглядає цілком логічним. Навпаки, у «Страсбурі» гравців його профайлу немає, що майже гарантує йому багато роботи (якщо, звичайно, він сам усе не зіпсує). Зрештою, чемпіонат Франції – більш рейтингове змагання, ніж чемпіонат Бельгії.

Правий захисник – Роман Мірошник («Верес» – «Паневежис», вільний агент)
Найневідоміша людина у нашій збірній – але на цій позиції іншої серед учасників січневих трансферів просто немає. Гравець він уже не наймолодший (29 років), пересічному вболівальнику відомий не дуже (основну частину кар’єри провів у краматорському «Авангарді»). У Литву поїхав раптово – його контракт з «Вересом» спливав лише цього літа. Тренер рівнян Юрій Вірт каже, що хотів залишити Романа, але «Паневежис» запропонував привабливіші умови.

Опорний півзахисник – Дмитро Гречишкін («Генчлербірліги» – «Сакар»яспор», вільний трансфер)
Колись Гречішкін вважався дуже перспективним гравцем, мало не пробився до основного складу «Шахтаря», зіграв навіть за збірну України. Ті часи давно минули. Останні два роки він провів у не найпрозоріших водах Першої ліги Туреччини. Там же і залишиться як мінімум до червня 2024 року. Його нова команда – середняк дивізіону, про вихід до Суперліги їй залишається лише мріяти. Як Гречишкіну вирватися з цього кола, поки що незрозуміло.

Центральний півзахисник – Денис Костишин («Олександрія» – «Ель-Пасо Локомотив», вільний трансфер)
У «Олександрії» у Костишина-молодшої справи не пішли, і всемогутній агент Вадим Шаблій оперативно знайшов йому варіант по той бік океану. Щоправда, на відміну від Кривцова, Денис гратиме лише в другій за значимістю лізі США. «Ель-Пасо Локомотив» в ній – команда далеко не найсильніша, але аж ніяк і не найслабша. Їй лише 4 роки від народження, але українець у ній уже грав і грає – це Артем Холод (екс-»Металіст-1925»). Теж, до речі, підопічний Шаблія.

Атакуючий півзахисник – Руслан Малиновський («Аталанта» – «Марсель», оренда)
Піти з Італії у Франції – начебто зниження. Але з огляду на непрості стосунки, що склалися у Малиновського з тренером «Аталанти» Джанп’єро Гасперіні, це зниження на благо. Кредит довіри в «Марселі» українець отримав і чималий. І гол свій перший уже забив (хай і у програному матчі). Хоча й невдалу гру перед тим видав. Але загалом, з «Марселем» він майже напевно вийде до Ліги чемпіонів, так що все на краще.

Лівий вінгер – Михайло Мудрик («Шахтар» – «Челсі», 70 мільйонів євро)
Чи варто це коментувати? Про астрономічний трансфер Мудрика написано вже стільки, що додавати до цього хоч слово – вже за межами пристойності. Зазначимо лише, що 70-мільйонний контракт нашого вінгера – величезний бонус для українського футболу як іміджевий, так і практичний. Те, що наша система здатна генерувати гравців екстра-класу навіть в умовах війни, безумовно, багато вартує.

Правий вінгер – Віктор Циганков («Динамо» – «Жирона», 5 мільйонів євро)
Циганкову треба було йти з «Динамо» прямо тут і зараз. Він і сам це розумів, тому рішуче відхиляв пропозиції щодо продовження контракту (а вони, за чутками, робилися багаторазово). «Жирона» – це не те місце, де Циганкову доведеться жорстко конкурувати за місце в «основі». Гроші за нього клуб заплатив нечувані (за своїми мірками). Поки що йому ще не знайшли там застосування, але це лише початок його іспанської історії.

Нападник – Владислав Кулач («Динамо» – «Зіря», вільний трансфер)
Пам’ятаєте, як Кулач «запалював» у «Ворсклі»? Пам’ятаєте, як він став найкращим бомбардиром УПЛ? Саме під впливом цих його подвигів Динамо забрало форварда до себе. Але імплантувати в систему Луческу його не вдалося, незважаючи на відчайдушний дефіцит із нападниками – бич «Динамо» останніх років. Кулач переходить у молодий азербайджанський клуб, найкращий бомбардир в історії якого забив лише 22 голи. Український легіонер цілком здатний перевищити це досягнення навіть за півтора роки, відпущені йому за контрактом.