– Давай розпочнемо з початку. Як ти прийшов у футбол?
– Я розпочинав у футзалі, в команді «Косінас» з мого міста. Це невеликий клуб, але дуже добре організований. Я займався там протягом шести років, після чого потрапив до «Бенфіки». Мій тренер був у гарних стосунках з людьми з «Бенфіки», і він порадив подивитися мене у звичайному футболі. Мені теж було цікаво спробувати. І після двотижневого перегляду я залишився у Ліссабоні. Мені було тоді 12 років. У «Бенфіці» був чотири роки, поки не перейшов до «Ріо Аве».

– Твоє місто Віла ду Конде – у районі Порту. Як же ти наважився перейти до «Бенфіки»?
– (посміхається) Так, це дербі, классіко. З дитинства пам’ятаю, що батьки та брат вболівали за «Порту», але коли дізналися, що в мене є можливість потрапити до «Бенфіки», сприйняли це з радістю. Адже то був хороший шанс.

– Тобто вони не відмовилися від тебе через таку «зраду»?
– (сміється) Ні-ні, зовсім ні.

– Що можеш розповісти про своє рідне місто? Які спогади про нього?
– Для мене Віла ду Конде – найкраще місто у Португалії. Воно невелике, там небагато мешканців, але є пляж, гарні ресторани, дуже приємні люди. У Віла ду Конде немає щільного трафіку, там дуже спокійно. За 20 хвилин можна дістатися Порту або Гімараєша.

– Хто був твоїм кумиром у дитинстві?
– Дуже подобався Рикардо Карвалью. Також Пепе. Їхні постери висіли у моїй кімнаті. Зараз подобається той же Пепе, Серхіо Рамос, Маркіньос.

– Ти маєш досвід гри за юнацькі збірні Португалії, брав участь у Кубку світу. Розкажи про це.
– Поки я був у «Бенфіці», мене жодного разу не викликали до збірної. Але після переходу до «Ріо Аве» у перший же сезон мене помітили. Я був дуже щасливий від цього. А участь у Кубку світу – це взагалі топ! Побачив гравців найвищого рівня, і наша команда виступила непогано. Виграли групу, пройшли Нову Зеландію і лише у серії пенальті поступилися Бразилії. Отримати такий досвід – справжня мрія.

– Розкажи, будь ласка, про систему юнацького футболу у «Бенфіці»
– Це дуже добра система. База «Бенфіки» просто неймовірна! Там усі умови найвищого рівня. Я мешкав там 4 роки – було все для життя та 8-9 полів для тренувань. Перебування там є дуже добрим фундаментом для кар’єри гравця. Такі гравці, як Бернардо Сілва, Жоао Канселу були у «Бенфіці» з малих років і виросли там у класних футболістів. А навчалися ми у школі, розташованій в п’яти хвилинах від академії.

– Навчання контролювали?
– Так, звичайно. Якщо не вчишся, маєш погані оцінки – не граєш. Як на мене, це правильно. Також є вихователь, який все контролює: дисципліну, лад у кімнатах, все-все.

– Коли приїхав до Дніпра, ти казав, що хотів щось змінити після декількох років у «Ріо Аве». Бажав грати саме за кордоном або розглядав і португальські варіанти?
– В мене було 3 або 4 пропозиції від португальських клубів. Але я сказав агенту, що потребую нового досвіду. Хотів змін: нової країни, нового чемпіонату.

– Зараз, після майже півроку, чи можеш сказати, що отримав бажане?
– Так, я повністю адаптувався. Мені подобається клуб, країна, місто. Дуже подобаються люди у клубі, персонал, тренери, гравці. У Португалії мене запитували, чи подобається мені в Україні. І я завжди відповідав позитивно. Налаштований продовжувати.

– Тож, Бруно Гама, який давав тобі поради перед трансфером, мав рацію?
– Так. Коли я отримав пропозицію від «Дніпра-1», зателефонував Бруно. Він розповів, що зараз тут інший клуб, радив йти. Також я розмовляв з Дугласом, який схвально відгукувався про клуб, людей, місто, теж радив йти сюди. Не шкодую, що дослухався до їхньої думки. Декілька днів тому, до речі, Дуглас приїздив у гості до нас у готель, і я сказав, що він був правий.

– Твоїй родині також подобається в Україні?
– Зараз вони залишились у Португалії, тому що дружина перебуває на восьмому місяці вагітності. Але минулого року вона з дітьми мешкали зі мною у Дніпрі. Їм дуже подобалося: парки, ресторани, набережна. Хоча люди дещо відрізняються від португальців – українці більш закриті.

– Перший час ти не грав, залишаючись у запасі. Як почувався у той період?
– Я розумів, що це нормально. Команда йде нагорі, добре грає. Мені залишалося працювати та чекати свого часу. Зараз я граю і є щасливим. Кожен футболіст потребує того, аби грати. Тож, я щасливий і продовжую працювати з позитивним настроєм.

– Яку різницю ти помітив між португальським та українським чемпіонатом?
– В Україні гра є швидшою, гравці дуже добре готові фізично. У Португалії команди не закриваються у захисті. Утім, в обох країнах є вправні гравці.

– На тренуваннях ти часто граєш проти Довбика. Він реально такий крутий?
– Як на мене, він – топ. Я стикався з Таремі, який зараз грає у «Порту», також з Карлосом Вінісіусом, який зараз у ПСВ, але Довбик це – топ-топ-топ. Він має чудові фізичні якості, він дуже розумний гравець, має хороший удар. А ще він дуже-дуже гарний хлопець. Тренуватися з таким гравцями дуже добре для мене. Гадаю, в нього велике майбутнє.

– У твоїй кар’єрі вперше така тривала зимова пауза. Дивно?
– Вперше, але мені подобається. Вважаю, інші чемпіонати також потребують такої паузи. Важливо для гравців, тренерів приділити час родині, друзям. Я з’їздив до Португалії, провів час з родиною. Зараз йде звичайна підготовка до сезону: тренування та матчі, що мені подобається. І я вже голодний до чемпіонату. Чекаю поновлення сезону.

– А що скажеш про тренера? Як тобі Ігор Йовічевіч?
– Для мене він топ! Найголовніше, що він дуже хороша людина. Говорить правду. Інші тренери не завжди це роблять, а Йовічевіч прямий. Команда йде на третьому місці, і в цьому велика заслуга тренера, а не лише гравців. Мені подобається.

Він є дуже хорошим мотиватором. Це стосується не лише матчів. Під час тренувань те ж саме. Кожного дня він говорить з командою. Змінює менталітет футболістів. Я побачив інший стиль, манеру. Він має кураж.

– Що робиш на зборах у вільний час?
– Спілкуюсь по Facetime з родиною, дивлюся Netflix, Prime Video, ходжу до тренажерної зали. І сплю.

– Мешкаєш з Біллом? Він також багато спить?
– Якщо ми маємо 4 вільні години, Білл спить три з них. Вночі він спить 9-10 годин. Він дуже хороший хлопець, але завжди спить (сміється). Для мене це добре. Все тихо, спокійно, я можу подивитись відео, адже я теж спокійний.