– Артеме, ти пропустив початок збору. Як зараз почуваєшся?
– Дякувати Богу, добре. Але попереду дуже багато роботи, тому що я багато пропустив. Але думаю, що через ігри та тренування я повинен набрати форму якнайшвидше.

– Ти повернувся до загальної групи навіть раніше, ніж планувалося?
– Тут не вгадаєш, скільки піде на відновлення, як Бог дасть. Добре, що вийшло так. Лікарі кажуть, що для такої травми сім місяців це більш-менш швидко. Добре, що тренуюсь, і мене, можна сказати, майже нічого не турбує. Хоча трохи відчуваю дискомфорт, звичайно, не без цього. У принципі, гріх скаржитися.

– Ти вже в оптимальній формі?
– Відверто кажучи, далекий від оптимальної. Я багато тренуюсь і в цьому плані засмучений, що не відчуваю ні сітки, ні воріт, ні м'яча. У цьому плані важкувато. Але я розумію, що я багато пропустив, і тепер мені потрібно все надолужувати: більше працювати з м'ячем, більше завершувати, робити те, що мені знадобиться у грі.

– Уся Європа співчувала твоїй тяжкій травмі на Євро-2020, переживала за тебе. Чи відчуваєш себе одним із героїв того Євро-2020?
– Та припиніть, героєм я був максимум тиждень, потім всі забули, що таке було. Це просто в мене залишилося в пам'яті, а всі вже забули. У футболі бувають травми, бувають перемоги та поразки. Добре, що перемогли у тому матчі – це все, що я можу сказати.

– Уболівальники тебе підтримували ці півроку?
– Так, дуже багато людей писало. Приємно, що багатьом людям моя історія виявилася небайдужою, вони підтримували. Велике їм спасибі. Звичайно, моя сім'я, близькі друзі були поруч і найбільше підтримували мене.

– Мірча Луческу своїми порадами допомагає тобі якнайшвидше повернути форму?
– Містер мене підтримує. І він розуміє, що я працюю під навантаженням. Якщо це необхідно для відновлення, мені надають вихідний. Початок збору пропустив через застуду. Дякувати Богу, все гаразд. Потрібно набирати форму, тренуватися, працювати, не підводячи голови.

– Над чим насамперед тобі потрібно працювати найближчим часом?
– Насамперед, над тим, що необхідно форварду – завершення атак, останній удар, відчуття м'яча, відчуття воріт. Важливо забивати голи. І, звичайно, отримувати більше ігрової практики.

– Взимку, поки решта гравців була у відпустці, ти вже готувався до зборів на натуральному газоні, це допомогло швидше увійти до тренувального ритму?
– Це були ще не тренування, а частина реабілітації, оскільки на той момент коліно не було у тому стані, у якому воно зараз перебуває. Та й зараз дискомфорт ще є, але мені гріх скаржитися після тяжкої травми. Головне, що нинішній стан дозволяє мені працювати, тренуватися і грати.