Кривбас – сенсаційний «зимовий чемпіон» УПЛ, а його захист називають справжнім відкриттям цього сезону. Іван Дібанго ввійшов у трійку найкращих легіонерів чемпіонату України за опитуванням «УФ», Тимур Стецьков лідирує в списку найкращих асистентів, а Данила Бескоровайного називають одним із тих, ким обов’язково зацікавиться найближчим часом національна збірна та топ-клуби.

А хто такий – сам Данило? Чого він хоче досягти в футболі та чому відважився повернутися в чемпіонат України після чуток про Лаціо та Селтик?

«НОВЕ КЕРІВНИЦТВО АСТАНИ МЕНЕ НЕ ВИКУПИЛО. І В ЦЕЙ МОМЕНТ ПОДЗВОНИВ ВЕРНИДУБ»

– Даниле, ви грали за кордоном, коли застали війну, але зараз саме на Батьківщині будуєте свою кар?єру. Розкажіть, що змусило повернутися.
– Я грав у Словаччині за ДАК 1904. Пізніше перейшов на правах оренди в Астану. Там відіграв цілий сезон. Звичайно, по його завершенню ми вирішували питання стосовно мого майбутнього. В Астані багато людей, які стоять біля клубу. Деякі хотіли, щоб я залишився, але нове керівництво вирішило не викупляти мій контракт. Сказали, що маю повертатися в ДАК 1904, тож я почав вже тоді вивчати інші варіанти серед клубів.

У той момент отримав дзвінок від Юрія Вернидуба. Він запропонував повернутися в рідну команду. Я обговорив це зі своїми батьками та прийняв рішення на користь Кривбасу.

– Яким застали рідний клуб?
– Він прогресує в усіх напрямах, і велика заслуга в цьому президента клубу Костянтина Караманіца та генерального директора Володимира Баєнка. Також відзначу й наш тренерський штаб, без якого цього не вдалося б досягти. Всі вони зробили таку якісну та боєздатну команду, яка може займати найвищу позицію в УПЛ.

– Кривий Ріг – місто, в якому ви базуєтесь, – не найбезпечніше. Як це відображається на вашому тренувальному процесі та матчах?
– Скажу, що безпечних міст зараз немає в Україні. А тренувальному процесу нічого не заважає. Щодо матчів, то тут справи складаються інкаше. Бо сирена посеред гри, часом по декілька разів, то справді важко. Гравцям складно повертатися, входити у гру. Адже ти налаштувався на поєдинок, провів розминку та виходиш на поле з адреналіном, а потім все це в один момент зупиняється.

Втім як на клубній базі, так і на стадіоні, облаштовані бомбосховища за всіма параметрами безпеки. Для дітей в Академії прописані всі алгоритми дій, коли є повітряна тривога. Це питання керівництво клубу вважає одним з пріоритетних.

– Розкажіть про вашу традицію після кожного матчу підходити до сектору ультрас, на якому зображені фанати, які загинули на війні з рашистами.
– Ми завжди віддаємо шану нашим вболівальникам. Для нас – це традиція. Ми віддячуємо тим, завдяки кому маємо можливість грати. Я особисто знав деяких хлопців з цієї «Трибуни Героїв». Єгор Біркун – один з моїх знайомих, працював разом з моїм братом. Він загинув, захищаючи Україну. Є й інші, хто віддав життя, а ми колись разом тренувалися...

– Футбол поза політикою, чи під час війни – це інформаційна зброя? Яка ваша думка?
– Футбол повинен допомагати розповідати правду про війну та збирати підтримку Україні. А як інакше у такі часи? Ми доносимо правду словами та діями. Ми допомагаємо хлопцям з фронту. Адже всі ми маємо бути об’єднані заради перемоги. І не просто разом з усіма клубами, а й із фанатами та народами загалом.

Я маю багато знайомих хлопців з Кривого Рогу, які зараз в гарячих точках. Фінансово намагаюсь допомагати. Долучитися можуть близькі та друзі. Часом оголошую про збір в свої соціальних мережах, щоб зібрати більше та задовольнити потреби наших захисників.

«ВЕРНИДУБ У МОЄМУ ЖИТТІ – ПЕРШИЙ ТРЕНЕР, ЯКИЙ СТІЛЬКИ ЧАСУ ПРИДІЛЯЄ ТАКТИЦІ ТА ПІДГОТОВЦІ ДО СУПЕРНИКА»

– Кривбас вперше в історії УПЛ став зимовим чемпіоном. Юрій Вернидуб – найкращий тренер України за результатами референдуму сайту «Український футбол». Які емоції переважають та чи не складнішою видасться для вас друга частина сезону після того, як ви задали таку високу планку?
– У нас дуже кваліфікований тренер. Ще тоді, коли Юрій Миколайович подзвонив, зрозумів, що в Кривому Розі буде будуватися справді якісна команда. Ми чудово провели перше коло чемпіонату, але друге завжди важче. Тому забуваємо про перше місце, на якому ми зараз. Не можна розслаблятися. Одна справа – здобути успіх, але зовсім інша – утримати його. Будемо ще важче працювати, щоб продовжувати здобувати перемоги та радувати своїх вболівальників.

– Існує думка, що команди Юрія Вернидуба завжди грають у простий футбол: компактність та організація в захисті. Згодні з цією думкою?
– Може, комусь так здається, але це хибна думка. Ніхто не помічає, скільки в цей простий футбол вкладено сил. Люди не бачать, що гравці та тренерський штаб роблять під час тренувань. Думаю, що в моєму житті Вернидуб – це перший тренер, який стільки часу приділяє тактиці та підготовці до суперника. Наша гра на полі заперечує цю думку.

– Тоді, як коротко охарактеризуєте команду на чолі з Вернидубом?
– Він вміє об’єднувати. Я кажу не лише про команду, а й персонал, керівництво та тренерський штаб. Ми – справжня і дружня родина, яка завжди виступає один за одного.

– Дивувати на європейському рівні для Вернидуба – вже давно місія здійсненна. Достатньо пригадати, як молдовський Шериф під керівництвом українського фахівця обігрував Реал. Враховуючи ваше турнірне становище та з огляду на досвід головного тренера, які ваші шанси у єврокубках?
– Про це краще говорити в кінці сезону. Футбольне становище непередбачуване. Так, ми знаємо, де хочемо опинитися, але забігати наперед не варто. Відносно скоро дізнаємось, які там в нас шанси.

«МІГ ЗІГРАТИ І БІЛЬШЕ. НАПРИКЛАД, ЯКБИ НЕ ТЕ САМЕ ВИЛУЧЕННЯ З ДИНАМО»

– Зараз чемпіонат України досить непередбачуваний, повний сенсаційних результатів. Як оціните рівень поточного чемпіонату України?
– Вважаю, що чемпіонат наразі дуже привабливий. Коли гранди грають з аутсайдерами, то немає впевненості в тому, хто переможе. Результат може бути неочікуваним. Ми живемо в нелегкий для України час. Багато виконавців, які тут колись грали, не хочуть через це повертатися до наших команд.

Але це не означає, що Шахтар та Динамо, до прикладу, залишились без якісних гравців. Ті, хто тепер також доводить право на лідерство, – Кривбас, Полісся та ЛНЗ, – мають гарне фінансування, яке допомагає будувати команди для здобуття результатів.

– Ви потрапили у топ-5 лідерів за кількістю ігрового часу на полі. Що особисто для вас це означає?
– Я вважаю, що міг і більше зіграти. Не вдалося цього зробити з різних причин. До прикладу, взяти вилучення у матчі проти Динамо… Але я вдячний тренерському штабу за довіру. Я хочу і можу допомагати команді здобувати потрібний результат. У клубі про це знають, на полі моя користь помітна.

– До речі, ви є вихованцем Кривбасу. У свої 24 роки – маєте досвід в якості капітана команди. Відчуваєте особливу відповідальність?
– Відповідальність відчувається. Коли граєш за команду з рідного міста, то дуже багато людей, які тебе знають. Багато тих, хто може тобі щось сказати. Тож я роблю все, щоб всі ці люди мали гордість за те, що я зміг стати капітаном та разом з командою здобуваю позитивні результати. Сподіваюсь, що скоро вболівальники зможуть повернутися на стадіон.

«НЕ ЗНАЮ, ЯКИМ ЧИНОМ TRANSFERMARKT ОЦІНЮЄ ГРАВЦІВ»

– Згідно даних Transfermarkt, приблизно за півроку ваша вартість зросла на 300 тисяч євро. Наразі ви коштуєте 800 тисяч євро. Чи згодні ви з тим, як вас оцінили?
– Я не знаю, яким чином вони оцінюють. Не знаю, на що звертають увагу. Чесно говорю. Ціна підвищується – добре. Мені приємно. Я розумію, що виріс як гравець.

– До речі, багато чуток стосовно того, що вашим підписанням цікавляться інші клуби. З останнього – Динамо. Що ви чули? Чи були якісь реальні пропозиції?
– Достовірної інформації вам надати не можу, бо справді не знаю. Особисто до мене ніхто не звертався. Можливо, з клубом хтось зв’язувався.

– У певний період вашої кар’єри до вас був інтерес з боку таких клубів, як Лаціо та Селтик. Наскільки справжній і конкретний?
– Після того, як разом зі збірною U-20 я став чемпіоном світу, обігравши у півфіналі італійців з рахунком 1:0, отримав дзвінок через агента від представника Лаціо. Відбулася зустріч у Львові. Обговорили те, яким може бути контракт. Розуміли, що треба робити все можливе, щоб домовитися про суму трансферу з ДАК 1904. Як бачите, нічого не вийшло.

У мого клубу на той момент був такий спортивний директор, який не міг назвати чітку суму за мій перехід. Кожного ранку чули нову суму. Час сплив. Я там залишився. Лаціо – топовий клуб. Там одразу сказали, що більше тижня чекати не будуть. Варіанти в них були. Купили іншого гравця, так ще й з європейським паспортом.

– І тепер, якщо забігти наперед чи просто помріяти, то у якому європейському клубі вам хотілося б спробувати свої сили? За особистими відчуттями, який чемпіонат підійшов би найбільше?
– Зараз я – гравець Кривбасу, всі мої думки пов’язані тільки з клубом рідного міста. Я хочу допомогти червоно-білим підняти планку досягнень та залишити своє ім’я в історії клубу. Якщо помріяти, то мені подобається АПЛ, а також бундесліга. Тому в майбутньому хотілося б спробувати свої сили в топ-грандах цих чемпіонатів.

«ЛЮДИ ЧАСТО РАХУЮТЬ ГРОШІ ФУТБОЛІСТІВ. ЇМ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО НАША СПРАВА ЛЕГКА. ПОМИЛЯЮТЬСЯ»

– Ви маєте досвід виступів за молодіжну збірну України, в складі якої стали чемпіоном світу. Які спогади з того турніру?
– Це дуже щасливий період в моїй кар’єрі. Дякую Петракову за те, що він зміг побудувати таку команду. Спогади завжди теплі. Особливо, коли бачимось з хлопцями, з якими ми грали тоді.

– У чому був феномен збірної Петракова?
– Майже всіх гравців команди він знав вже багато років. Кожного гравця розумів як особистість. Вивчав сильні та слабкі сторони кожного з нас. Мав точне бачення того, як і кого використовувати. Він також дуже якісний психолог, загалом крутий тренер. А ще він пряма людина, яка завжди говорить правду.

– Попереду у вас збори з командою в Іспанії. Що для вас буде найважчим у цей період?
– Нічого складного для мене. Футбол – це моя улюблена справа. Я просто насолоджуюсь всім цим. Розраховую, що друге коло ми проведемо ще краще.

– А як особисто ви готувалися до такого надскладного тренувального циклу? Чула, що кожен з гравців отримав якусь індивідуальну програму…
– Так, наш тренерський штаб розробив для кожного індивідуальну програму, за якою ми тренувалися окремо під час паузи. Це бігова робота та тренажерний зал, а також робота над координацією.

– Наостанок, яка ваша особиста ціль, можливо саме на цей сезон, а також чого очікуєш від подальших турів УПЛ?
– Хочеться сказати про здоров’я. Для гравців воно надзвичайно важливе. Люди часто рахують наші гроші. Їм здається, що наша справа легка. Помилкова думка. Неприємно чути. Я рухаюсь з командою. Клубна ціль вже пролунала у нашій розмові. Не буду повторювати. Щастя любить тишу. Успіх – також. Тому, якщо буде здоров’я, то ми зможемо досягти бажаного.