– Ти вже деякий час перебуваєш у розташуванні клубу, взяв участь у контрольному матчі. Які перші враження?
– Перш за все, я вдячний усім за теплий прийом тут. Я щасливий бути тут. Сподіваюсь якомога швидше набрати форму та віддавати від себе команді усе найкраще.

– Як оціниш свою теперішню форму та наскільки готовий одразу допомагати команді?
– Я дуже багато працював під час канікул, коли був вдома, і зараз практично вийшов на оптимальні кондиції. Я така людина, що дуже ретельно стежу за собою: і у роботі, і у харчуванні – тому зараз в порядку.

– Ти з 9 років перебував у структурі «Інтернасьоналя». Що значить для тебе цей клуб, в якому завжди було багато зірок? Можливо, хтось був твоїм кумиром?
– Так, я там виріс. Захоплювався грою Андреса Д’Алессандро та Пауло Герреро. Звичайно, я маю великі почуття до цього клубу, але зараз я тут, у «Дніпрі-1», та мої думки повністю зайняті теперішньою командою.

– Чи знайомий ти з Джуліано, якого добре пам’ятають українськи вболівальники за виступами у ФК «Дніпро»?
– Так-так, пам’ятаю його, хоча був тоді ще дуже маленький. Особливо запам’ятався його гол у Кубку Лібертадорес, який вивів команду до фіналу. Згодом команда завоювала трофей.

– Що можеш пригадати з першого свого європейського досвіду у «Порту Б»?
– Це був дуже великий та корисний досвід. За той період я значно подорослішав та багато чому навчився. Вплив, перш за все, відбувся на мої думки, на світогляд. Це є найголовнішим здобутком.

– Наскільки цей досвід допоможе тобі швидше адаптуватися тут?
– Я дуже хочу допомогти команді досягти усіх поставлених цілей, мрію виграти чемпіонство.

– Останні шість місяців ти провів у «Атлетико Гойяненсе» разом з Хайнером. Присутність у команді знайомого сприяє адаптації?
– Так, звичайно. Можливо, ми не дуже багато грали разом, але кожного дня тренувалися та знаємо один одного дуже добре. Він – гарний хлопець.

– Хайнер – добре придбання для «Дніпра-1»?
– Дуже добре. Перш, ніж приїхати сюди, я багато з ним розмовляв, ми спілкувалися. У якомусь ступені він також мотивував мене до переходу.

– Найбільш значущою подією у твоїй кар’єрі є переможний чемпіонат світу U-17. Грати за збірну Бразилії під «десяткою» на спині – честь?
– І також це великий тиск. В нас була дуже добра команда, яка разом грала тривалий час. І ми все ж таки виграли – зробили те, що тривалий час не вдавалося Бразилії. (показує татуювання на нозі) Ось дата фіналу, ось Кубок та зірка з номером «10».

– Фінал – найяскравіший спогад з чемпіонату світу чи був матч, який більше запам’ятався?
– Назву півфінал проти Франції. Це були дві найкращі команди чемпіонату, достроковий фінал, можна сказати. Ми програвали 0:2 після першого тайму, але завдяки нашій торсиді (чемпіонат проходив у Бразилії) виграли 3:2. Переможний гол забили на 92-й хвилині. У другому півфіналі грали Мексика та Нідерланди, і до фіналу вийшли мексиканці.

– Як склалася подальша доля чемпіонів світу? Хто із майбутніх зірок був з тобою в команді?
– Іана Коуту купив «Манчестер Сіті» та віддав в оренду «Жироні», Каю Жоржі зараз у «Ювентусі», Талес Магно – у «Нью Йорк Сіті».

– Твоя кар’єра після чемпіонату світу складається так, як очікував, чи сподівався на більше?
– Я ще перебуваю на шляху до своїх мрій та цілей. Усі зміни, усі етапи кар’єри сприяють моєму зростанню, дорослішанню. І, зокрема, із сьогоднішнього дня я йду до мрій разом з «Дніпром-1».