Спливло кілька місяців, і для «Динамо» чергове «класичне» перетворилося на шанс утриматися бодай у боротьбі за місце на п’єдесталі. Та й загалом – хоч трохи виправити враження від сезону, де команда геть провалила єврокубкову місію, а на внутрішній арені наразі відстає не лише від найпереконливішого з претендентів на титул – «Шахтаря», але й від «Зорі» та «Дніпра».

І щодо стабільності складу все перевернулося догори дригом. Тепер уже це більше стосується підопічних Ігора Йовичевича, в біло-синіх же, порівняно з першим офіційним поєдинком спортивного року – формально домашньою грою проти «Фенербахче» – зі стартових 11 гравців на «Шахтар» вийшли тільки двоє, Сидорчук і Буяльський!..

Ця пара – з тих, хто сьогодні є опорою для Мірчі Луческу. Як свого часу в колишньому колективі румунського фахівця був Степаненко. Саме капітан гірників і відкрив рахунок, наважившись на удар метрів із 30. Чи достатнім виправданням для Нещерета був той факт, що до перерви господарям довелося грати проти сонця? Навряд чи – з такими м’ячами кваліфікований голкіпер не повинен мати проблем.

Досить несподівана матеріальна перевага, надана опоненту, змушувала сушити голову наставника киян, які останнім часом відчувають великі труднощі з креативом в атаці. Й знову практично без м’яча залишався Ванат, знову не вистачало ефективності флангам, знову ми не побачили злагодженості в діях «Динамо». Натомість – уже традиційний, на жаль, брак у передачах, навіть в елементарних, здавалося б, ситуаціях.

На цьому тлі активністю вирізнявся хіба що Беніто, котрий записав собі до активу «авторство» найбільш небезпечного моменту поблизу воріт Трубіна незадовго до перерви. Замкни Волошин дальню стійку після рикошету – не було б у киян потреби апелювати до арбітра щодо контакту м’яча з рукою Ракицького. Та голкіпер добивання потягнув, а рефері Романов, проконсультувавшись із бригадою VAR, пенальті не поставив. Фортуна та Феміда опинилися на боці гірників.

Заплющив очі суддя й на фол Бондаря проти Волошина на початку другої половини зустрічі, коли динамівцю довелося надавати медичну допомогу. З розбитим носом із середини стартової 45-хвилинки грав Сидорчук: на відмашку ліктем Бондаренка Романов не зреагував. Як і не став з’ясовувати – а чи не тягне на пряму червону картку дуже небезпечний стрибок того-таки Бондаренка в ноги Ванату, обмежившись попередженням.

Утім такий рівень суддівства цілком, як на мене, відповідав рівню самої гри, сповненої обопільних помилок, але аж ніяк не видовищності. Лічені загострення з напівмоментами біля обох воріт були скоріше епізодами поза контекстом посереднього спектаклю, де найяскравішою виявилася афіша.

Хоча й у цій п’єсі знайшлася рушниця, що вистрілила під завісу, в найпотрібніший для «Динамо» момент. Свіженький Царенко змусив сфолити на собі Степаненка, а штрафний бездоганно виконав Андрієвський, котрий у першості не забивав понад два з половиною роки.

Нічия стала логічним і закономірним підсумком центрального матчу туру. А найбільше втраті «Динамо» й «Шахтарем» дорогоцінних очок раділи, звісно ж, «Зоря» та «Дніпро». Боротьба нагорі таблиці загострюється, на нас чекає напрочуд цікавий фініш чемпіонату!

ДИНАМО – ШАХТАР 1:1 (Андрієвський, 82 – Степаненко, 12)
Динамо: Нещерет, Вівчаренко, Дячук, Сирота, Тимчик, Сидорчук, Андрієвський, Беніто, Буяльський (Царенко, 75), Волошин (Гармаш, 75), Ванат (Рамірес, 75).
Шахтар: Трубін, Конопля, Бондар, Ракицький (Михайличенко, 61), Матвієнко, Гочолеїшвілі (Швед, 76), Степаненко, Бондаренко, Судаков, Джурасек (Назарина, 61), Траоре (Сікан, 76).
Арбітр – Романов (Дніпро).
Попередження: Беніто (89) – Джурасек (27), Ракицький (37), Бондаренко (55), Назарина  (86), Михайличенко (87).