Коли немає результату, як би ти не старався, доводиться чіплятись за будь-який спосіб змінити ситуацію. Над походами до церкви зазвичай кепкують, як і над демонстрацією якихось героїчних фільм, щоб надихали на подвиги. Але якщо це дає ефект, то чому ні. У «Вересі» вирішили однією акцією закрити два гештальти. Команда вирушила до історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» – місця битви козаків з поляками часів національної-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Там розташовані і музей, і храм, щоб і сили знайти, і заспокоїтись.

А переживати «Вересу» дійсно є чому. Рівненці досі перебувають в зоні перехідних матчів – це не критично, але ризикувати в матчах з «Карпатами», ЛНЗ чи «Металургом» навряд чи хтось хоче. Та ще й ця нефартовість рідного «Авангарду»…

Юрій Вірт вирішив на цей матч виставити Генадія Пасіча в півзахисті, тоді як в обороні на флангах діяли Гагун та Балан. Ще одна зміна стосувалась нападу – замість Шестакова вийшов Гайдучик. У «Металіста 1925» змін було значно більше. Вчасно повернувся Мозіль, який замінив Сидоренка у рамці. Євген Ткачук склав компанію Безуглому в центрі оборони, на правому фланзі вийшов Жичиков. Великою проблемою для Едмара та Голодюка стала відсутність Ростислава Русина, який підхопив вірус. Таким чином, довелось випускати в основі Абдуллаєва. Проблему відсутності забивного форварда вирішили за допомогою 19-річного Островського.

В минулому турі «Верес» ніби то й грав активніше за «Колос», але в діях команди не відчувалось азарту все відбувалось занадто академічно. Цього разу теж не було чого екстраординарного в атаці, але факт не заперечним – для глядача грали лише господарі. Основною зброєю для «Вересу» стали подачі з флангу на Гайдучика. Той відчайдушно вів боротьбу, незважаючи на те, що вже на самому початку отримав розсічення після зіткнення з Євгеном Ткачуком. І варто зауважити, що Микола принаймні одного разу був дуже близьким до взяття воріт, але м’яч пролетів поруч зі стійкою.

Говорять, непогано прикладався по м’ячу Кучеров, але надійно зіграв Мозіль. Але про цей епізод можемо судити лише зі слів коментатора – трансляція до перерви була геть нікудишня. Зрештою, на перерву команди пішли за рівного рахунку на табло, але зі статистикою ударів 10:1 на користь рівненців.

Після перерви харків’яни, яким теж варто переживати за збереження місця в еліті, спробували активізуватись, але вже на 50-й хвилині пропустили м’яч у власні ворота. Пасіч розігнався по лівому флангу, віддав до штрафного на Лебеденка, той поставив корпус захиснику і вдало покотив назад на Геннадія, який з кута штрафного пробив в кут.

Коли ж Курило схопив руками Гайдучика і не пустив його на побачення з Мозілем, за що отримав червону картку, перемога «Вересу» стала невідворотною. Рівненці спіймали кураж, атакували різноманітно, били багато, не вистачало одного – голів. Кльоц, Гагун, Дахновський, Кучеров – кожен з них претендував на забитий м’яч, але безрезультатно. Зрештою, гол Пасіча виявився єдиним і переможним для «Вереса». Поїздка на місце козацької сили таки допомогла. Принаймні у цьому матчі.

ВЕРЕС – МЕТАЛІСТ 1925 – 1:0
Гол: Г.Пасіч (50).
Верес: Когут, Гагун, Вовченко, Курко, Балан, Кучеров, Кльоц, Блізніченко (Шарай, 81), Лебеденко (Дахновський, 81), Г.Пасіч (Вадовський, 90+2), Гайдучик (Шестаков, 75).
Металіст 1925: Мозіль, Жичиков, Є.Ткачук, Безуглий, Рудавський (Курило, 54), Габелок, Кравченко (Вачіберадзе, 54), А.Ткачук (Ігор Енріке, 83), Абдуллаєв (Коваленко, 63), Ременюк, Островський (Чирук, 54).
Попередження: Шестаков (88) – Жичиков (88).
Вилучення: Курило (59).