– Враховуючи ваш багатий досвід у футболі, в тому числі тренерський, ви можете сказати, не перебуваючи всередині команди, що відбувається з «Динамо»?
– Я періодично буваю на базі «Динамо», відвідую тренування команди. І можу сказати, що я бачу то, про що говорив раніше: війна і відповідні умови роботи команд обов’язково відгукнеться. На жаль. Для кожного клубу – по-своєму. Є гарний приклад «Шахтаря», так, але для «Динамо» згубним виявився той фактор, що команда виявилася позбавленою тієї збалансованої міжсезонної підготовки, на якій було збудовано дуже багато, якщо не все. До футболістів, які зараз захищають кольори команди, немає жодних претензій у плані віддачі. Але треба розуміти, що невдачі обов’язково несуть свій слід, це не може не впливати на команду. Коли немає результату, немає задоволення від своєї власної роботи.

Крім того, не забувайте, як змінилася команда, її склад, кадровий потенціал. Ви пам’ятаєте той склад «Динамо», який виграв чемпіонат із приходом Луческу? Порівняйте його з нинішнім. Немає Карлоса де Пени, немає Беньяміна Вербича, немає інших футболістів, які були провідними виконавцями команди.

Часто говорять про проблему у «Динамо» з нападником. Але подивіться: у команди ж є цілих чотири форварди. Запрошувати ще одного? Просто треба усвідомлювати, що є проблеми з наявними кадрами в лінії атаки. Усі знають, скільки пропустив через складну травму Бєсєдін. Супряга був в оренді, а повернувся з «болячкою», довелося оперуватися. У Кулача теж проблеми зі здоров’ям виникли, він тільки почав тренуватися. Хто лишається? Ванат. Але цей хлопчик ще поки не готовий для такого футболу, він не може визначати обличчя команди в атакі.

Так, є самовіддача, бажання, спрага боротьби, але це не найголовніший компонент футболу, який визначає результат. Є якість футболістів. Саме воно визначає рівень гри, який безпосередньо впливає на результат.

У той же час, я дуже сподіваюся, що футболісти «Динамо» усвідомлюють, що для третьої зірки на емблемі залишилося зробити один крок. Багато поколінь кували цей результат, кували шлях до цих зірок. І нинішнє покоління гравців «біло-синіх» зобов’язані розуміти і пам’ятати, в якому клубі вони виступають, і що означає кожна така зірка.

– У вашій кар’єрі були ситуації чи етапи, схожі з тим, у якому зараз виявилося «Динамо»?
– Думаю ні. Напевно, з тієї причини, що я грав у великій команді з великими футболістами. Для нас всього один матч зіграти внічию було справжнісінькою трагедією. Але тоді взагалі все було інакше. Люди справді буквально стратили себе після будь-якої невдачі. А траплятися на очі Лобановському після таких матчів взагалі не хотілося.

Важливо, щоб і нинішнє покоління динамівців переживало за результат. Навіть при тому, що найголовніше – аналіз невдач і рух уперед, зміна своєї гри за підсумками зіграних матчів. Одне биття головою в стіну, звичайно, нічого не дасть. Потрібно вміти перебудовуватись. Навіть у ситуації, коли виступ команди ніяк інакше, окрім як провалом, не назвеш. Я зараз кажу конкретно про виступ «Динамо» в груповій стадії Ліги Європи.

Але при цьому враховуйте, що люди в клубі на всіх рівнях працюють, не покладаючи рук. І Ігор Суркіс, і Григорій Суркіс тримають руку на пульсі 24 години на добу. Та юнацька команда «Динамо U-19» стабільно перебуває у лідерах, постійно прогресує. Тобто йдеться про чітко працюючу структуру клубу. За такого підходу, певен, нинішні невдачі першої команди – тимчасові. Все обов’язково налагодиться.

– Що скажете про критику в адресу «Динамо»? Вона об’єктивна? Особливо, з боку колишніх динамівців, які зараз борознять медіа-простір з гордим статусом «експерт»?
– Якщо говорити відверто, то цього взагалі не розумінню. Не розумію, коли слухаю тих, для кого взагалі за щастя було виходити на полі у футболку київського «Динамо». Не хочу називати якісь прізвища.

Є футболісти, які справді чогось досягли, будучи гравцями «Динамо», вони насправді причетні до слави клубу. Перед ними треба зняти капелюх. Але є й інші, які постійно щось зараз говорять, але дивишся на них і задаєшся питанням: а чого вони взагалі досягли в якості гравців «Динамо», який їхній внесок в історію клубу? А зараз вони тільки і роблять, що дають оцінку грі команди.

Говорив уже не раз: ідіть, візьміть команду і покажіть, як зробити те, про що ви говорите! Але ні, вони нічого не роблять, вони продовжують тільки говорити. Тепло і затишно сидіти вдома, біля дружини, даючи вказівки людям, які справді у футболі. Не розумію цього. І ніколи не зрозумію.

– А емоції вболівальників? Вони виправдані? Останнє місце в групі Ліги Європи, 8-е місце в чемпіонаті України...
– Вболівальників зрозуміти можна. Але саме зараз їм буде складно донести, що навіть такі гранди, як «Реал» та «Барселона», в якісь періоди завершували чемпіонат на п’ятому, шостому місцях. Нагадаю, у нас зараз найспецифічніший сезон за весь час існування незалежного українського футболу. І кожен клуб проходить цей етап по-своєму, зі своїми невдачами. Всі ми переживаємо за «Динамо», і немає жодних сумнівів у тому, що команда повинна додавати і в плані результату, і в плані гри, її видовищності.

Але гра – це завжди результат тренувального процесу. А з ним зараз є серйозні складнощі. Ми зараз у такій ситуації, що нам спершу відновити те, що було до війни, а потім уже рухатимемося вперед.

– А прямо зараз можна щось зробити?
– Навіть якщо я зараз дам якусь пораду, а завтра прилетить якась ракета, і все закінчиться, то про що ти тоді мене запитаєш? Я переконаний, що тренерський штаб «Динамо» чудово розуміє поточну ситуацію, і розуміє, в чому має стати якіснішою командна гра, в чому має додати той чи інший футболіст. І тут, звичайно, треба враховувати кадрові проблеми команди. Ні Бущана, ні Шапаренка. Немає легіонерів, які покинули команду. Ці проблеми так просто і швидко вирішити неможливо. Нині отримують шанс усі. І всі ці хлопці повинні боротися за місце в основному складі.

І, знову ж таки, згадаю про третю зірку на емблемі «Динамо»: кожен, хто виходить на полі в складі цієї команди, повинен пам’ятати, що і від нього залежить, коли ця зірка буде здобута. І ці футболісти повинні зрозуміти: провальних ігор немає, кожна гра має бути основою для чергового кроку вперед. Незалежно від рахунку на табло.

– Ви багато разів говорили, що «Динамо» потребує якісних виконавців. У цьому зв’язку як би ви охарактеризували Лонвейка? Особливо, в нещодавньому матчі з «Ворсклою»?
– Непросто, звісно, ??судити з однієї гри, але в матчі з «Ворсклою» він був одним із найкращих у складі «Динамо». Видно, що це командний гравець, при цьому він і здатний цементувати оборонні дії, і має відмінний удар, і мало помиляється. Але нам потрібні футболісти, які грають в атаку, які можуть виконувати в завершальній стадії комбінацій.

Повторюся, Ванат до цього готовий. Він забиває м’яч, і потім пропадає на 30-40 хвилин. А нам потрібен нападник, який постійно тероризуватиме оборону суперника, який безперервно триматиме її в напрузі. «Динамо» зараз потрібен якщо і не такий форвард, то якісна «десятка».

Кожна гра має чинники, що супроводжують перемогу. У тому числі, у професійному футболі. Чим більше в команді гравців, які володіють майстерністю, швидкістю, якісним відбором м’яча, контролем м’яча, вмінням вести агресивну гру вперед, тим чим ця команда ближче до успіху.

– Після найближчого четверга складні роз’їзди у «Динамо» припиняться. Це допоможе Динамо в останніх матчах чемпіонату, запланованих на цей рік?
– Це, звичайно, буде бонусом. Але жодний фактор стадіону не зможе компенсувати проблем у грі. Зараз у «Динамо» стабільно визначальними гру виступають лише 4-5 футболістів. А ще Лобановський казав, що якщо з гри випадає хоча б одна-дві людини, то виграти практично неможливо. Де не проходила гра, на першому місці завжди стоятиме результат. І при цьому вболівальники завжди ще прагнутимуть видовищної гри.

Але щоб давати і результат, і видовище, в складі треба мати парочку Мессі, парочку Мбаппе і парочку Неймарів. А у нас зараз замість всього цього – війна. Але це не скасовує того, що кожен футболіст, який виступає зараз у «Динамо» чи іншому українському клубі, має додавати.

Але тільки не треба знищувати команду. У ній грають такі люди, як і ми з вами. Щось у них може не виходити. Причому з об’єктивних причин. У кожної нашої команди зараз новий склад. І кожна команда по-своєму проходить період цього вимушеного становлення.