Не секрет, що за попередньої футбольної влади суддівство в Україні часто було просто «безмежним». У низці ситуацій та чи інша команда опинялася просто без права на боротьбу за досягнення необхідного їй результату – в ім’я того, щоб іншу команду буквально за вуха тягнули до чемпіонства. Один сезон тягнули, інший, третій... І важелів боротьби з цим «бєспрєдєлом» просто не було.

І саме тому зі зміною тієї самої влади футбольний світ України плекав величезні надії на зміни, зокрема, в суддівстві. Тим більше, що вони були обіцяні.

Однак ціла низка останніх матчів в УПЛ, а точніше, їхній арбітраж, цю надію просто вбиває. Тому що просто зараз у чемпіонаті України все та ж «картина маслом» – з витягуванням за вуха вгору одного, і втоптуванням у газон – іншого. Наочним прикладом такої ситуації став суботній поєдинок 26-го туру УПЛ між «Дніпром-1» і київським «Динамо» (1:2), який обслуговували арбітри з Донецької області: Юрій Іванов – у полі й Олександр Омельченко – на VAR.

Якщо говорити про перший тайм, то, з одного боку, загалом щодо суддівства особливих питань не виникало. Але тут важливо зазначити, що до перерви гра давалася якраз «Дніпру-1», а «Динамо» явно буксувало, що, по суті, не заперечували після матчу навіть самі гравці столичної команди. Однак навіть при цьому на двох моментах зупинитися все ж варто.

По-перше, на 29-й хвилині зустрічі відбулося перше дивне рішення головного арбітра матчу. Коли Кабаєв вів боротьбу за м’яч із Адамюком, у нього на всій швидкості буквально влетів Рубчинський, і це все обернулося штрафним ударом... на користь «Дніпра-1».

По-друге, хотів би зробити акцент на діях Гуцуляка в ситуації з голом «Дніпра-1». Так, центральні захисники «Динамо» в цьому епізоді явно помилилися, і це визнав головний тренер команди Олександр Шовковський, але форвард дніпрян все-таки «працював» руками по Попову. Можливо, питання про те, чи був це фол, чи ні, – дискусійне, але якщо головний рефері (а разом із ним, до речі, й VAR) вирішив, що все пройшло без порушень правил, то це автоматично зумовлює ухвалення ним ідентичних рішень у всіх аналогічних ситуаціях. І до цього ми звернемося, коли дійдемо до одного з ігрових епізодів другого тайму.

Утім, як би там не було, але ситуація із суддівством після перерви змінилася кардинальним чином! Змінилася настільки, що виникло стійке відчуття: суддям неодмінно необхідна втрата динамівцями очок.

Уже на самому початку другого тайму Бабенко навмисне зніс Вівчаренка, але з якоїсь причини не отримав за такий фол жовту картку. Зате за буквально хвилину Андрієвський за схоже порушення правил був попереджений.

Потім «Динамо» зуміло зрівняти рахунок. Однак цікаво, що до того, як Кабаєв відправив м’яч у сітку воріт, був явний фол у штрафному майданчику «Дніпра-1» на Ванаті, проте головний арбітр на це ніяк не відреагував.

У наступному відрізку матчу суддя в полі просто вражав невідповідностями під час ухвалення рішень. Так, на 69-й хвилині зустрічі Очеретько зустрів Волошина натурально борцівським прийомом, але рефері навіть і не подумав потягнутися за жовтою карткою. Обурення Шовковського цілком можна було зрозуміти, адже трохи раніше Ярмоленка було попереджено за те, що він просто зачепив суперника, який володів м’ячем.

Через дві хвилини отримав жовту картку і Дячук. Він у боротьбі з Очеретьком спочатку абсолютно в рамках правил штовхнув суперника корпусом, а потім зробив у його бік рух рукою. І тут той самий момент, коли треба повернутися до гола «Дніпра-1»: у тій ситуації аналогічний рух рукою можна було побачити і у виконанні Гуцуляка, проте ж тоді арбітр не те, що жовтої картки форварду дніпрян не показав – він узагалі не побачив із його боку порушення правил.

83-я хвилина. Бабенко спершу вів боротьбу з Шепелєвим, але потім йому це, мабуть, набридло, і він просто обома руками жбурнув динамівця на газон. І що? Правильно – жодної жовтої картки. Ба більше, за хвилину відразу двоє дніпрян завалили на газон Ваната, однак арбітр навіть не побачив у цьому порушення правил.

Кульмінація ж «дивного суддівства» донеччан настала на 88-й хвилині матчу. Під час виконання «Динамо» кутового, Сарапій двома руками завалив на газон у штрафному майданчику «Дніпра-1» Бражка. Фол, на мій погляд очевидний. Але навіть якщо це не було фолом, то ця ситуація гарантовано з розряду тих, які зобов’язаний розбирати VAR. А потім, якщо буде потрібно, й головний арбітр. Судячи з усього, такої думки були і гравці «Динамо»: вони просто вибили м’яч в аут, вважаючи, що після цього неминуче настане пауза на розгляд VAR вищезгаданого ігрового епізоду. Так, можна пред’являти претензії на адресу гравців «Динамо», які ухвалили таке рішення, замість того, щоб довести свою атаку до завершення, але суть у тому, що розгляду VAR так і не було! Адже інакше типова для таких ситуацій пауза в грі обов’язково виникла б: рефері VAR по рації дають сигнал арбітру в полі почекати з відновленням гри на час розбору ігрового епізоду. Однак цього не сталося!

І ось це вже просто немислимо! Адже VAR створювався якраз для таких ситуацій. Саме для таких! У цьому сама суть VAR. Невикористання VAR у таких ситуаціях – це те ж саме, що за необхідності помити руки та наявності умивальника, ви не стали відкривати кран із водою і залишилися з брудними руками. Ну так ось у цій ситуації судді VAR теж, образно кажучи, залишилися з брудними руками.

Ба більше. Саме ця немислима реакція суддів VAR (точніше, відсутність будь-якої реакції), по суті, спровокувала наступну ключову подію матчу. Поки гравці «Динамо» на мить вимкнулися з гри, чекаючи паузи на розбір VARом моменту Сарапій–Бражко, дніпряни за сигналом головного арбітра швидко вкинули аут, чим очікувано застали суперників зненацька. Це торкнулося й Тимчика, котрий запізнився з ривком за Очеретьком, сфолив на ньому й отримав за це червону картку. Знову ж таки, можна вести дискусію щодо справедливості цього вилучення (хоча, як на мене, Тимчик усе ж таки рухався трохи збоку від суперника, а не позаду, і намагався в підкаті дотягнутися до м’яча), але головне, що до такого розвитку ситуації безпосереднє відношення мають судді VAR, які не стали розбирати епізод із падінням Бражка у штрафному майданчику «Дніпра-1».

До честі «Динамо», відповіддю команди на такі дії донецьких арбітрів став переможний гол і здобуті три очки. Чемпіонські перегони тривають і градус їхньої боротьби підвищується. Але питання, чи не буде одночасно з цим підвищуватися і градус «дивного суддівства» в матчах за участю головних претендентів на золоті медалі...