– Роберто, після заключного матчу благодійного туру «Шахтаря» було дуже зворушливе прощання з футболістами. Що у вас на душі?
– Емоційний день, дуже сумний. Тому що, можливо, це був мій останній день як тренера «Шахтаря». Я спілкувався з усіма: із гравцями, керівництвом клубу. Якщо чемпіонат буде, то я хотів би залишитися тут, а якщо станеться навпаки і чемпіонату не буде, то я хотів би розпочати нормальне життя і працювати далі. Наразі є одна велика проблема – це час. Тому що чемпіонати зараз закінчуються і незабаром починається новий сезон. Саме час – це те, що змушує мене найбільше турбуватися про те, щоб залишитися.

– Той факт, що «Шахтар» під вашим керівництвом цього сезону був визнаний переможцем чемпіонату, дає якісь позитивні емоції?
– Наразі я геть не думаю про те, що стосується футболу, що стосується спорту. Моє рішення залишатися тут, якщо чемпіонат буде, не залежить від того, чи матимемо ми можливість грати у єврокубках, чи буде в нас сильна команда, щоб одразу виграти. Для мене було дуже важливо, щоби ми всі разом завершили цей період, адже, якби я покинув клуб зараз, не міг би завершити наш шлях.

– Як думаєте, яке майбутнє в «Шахтаря»?
– «Шахтар» має одне велике щастя – це президент Ахметов. Допоки він матиме пристрасть до футболу і пристрасть до команди, допоки він продовжить залишатися президентом «Шахтаря», він робитиме іще багато всього для клубу, і тільки війна може зупинити його.

– Вас добре прийняли в Україні, ви самі про це говорили. І зараз ви також підтримали нашу країну. Що хотіли б сказати всім українцям?
– У цей складний момент я – разом з Україною й усіма українцями. Тому що мені подобається бути з гарними людьми, які мають гідність, сміливість і гордість. Народ України дуже багато чого мене навчив. Я і мій тренерський штаб зараз їдемо, але, думаю, як люди ми стали кращими завдяки Україні.