Перемога Оболоні над Дніпром-1 стала першою для «пивоварів» після повернення до УПЛ та останньою для Олександра Кучера біля керма спортклубівців. Іващенко за перемогу над віце-чемпіоном України заслужено отримав звання «Тренер туру УПЛ» за версією Всеукраїнського об’єднання тренерів. Столичний колектив проявив волю до перемоги та, попри шалену спеку та сумнівний пенальті, зміг переламати ситуацію на власну користь.

Напередодні матчу Оболонь – Кривбас, який відбудеться сьогодні о 19:00, головний тренер Оболоні розібрав переможний матч з Дніпром-1 та підбив проміжний підсумок стартових турів для «пивоварів».

«ЗАВДАННЯ СТОЯЛО ? ГАСИТИ АТАКИ ДНІПРА-1 В ЗАРОДКУ»

– Валерію Володимировичу, давайте постфактум розберемо для наших читачів, як Оболонь готувалася до матчу з Дніпром-1?
– Емоції досі не відпускають. Лише о сьомій ранку повернулися до Києва. Дорога до Ужгорода пройшла на позитивних емоціях. Взяли день паузи, а з вівторка вже знову взялися до праці. Тому що посеред тижня грали на Житомирщині проти друголігового Звягеля. Щасливий, що продовжили нашу успішну серію.

– Яка атмосфера панує зараз в команді?
– Психологічно було б важко хлопців привести до тями перед грою на Кубок, якщо б не взяли очки з Дніпром-1. Грати о третій годині, коли стоїть неймовірна спека – неймовірно складно. Навіть оператор на вишці отримав тепловий удар та втратив свідомість. На тренерській лаві неможливо було знаходитися.

– Зміщення матчів на більш пізній час до початку осені могло б допомогти зняти навантаження з футболістів?
– Цим процесом керують телетранслятори. Виходом з ситуації може бути розширити кількість ігрових днів, а ставити по два матчі в день на 19 та 21 години, але постає питання логістики.

– З яким планом на гру Оболонь виходила на гру з Дніпром-1?
– Перед кожною грою ми ретельно вивчаємо суперника. Якщо у Першій лізі ми намагалися грати першим номером, то після виходу в УПЛ команді потрібен час. На першому етапі ми працювали над покращенням гри в обороні, обирали схеми під кожного суперника.

Багато часу приділяємо індивідуальній роботі з хлопцями, щоб вони не боялися виходити грати проти гучних імен. Це велике навантаження на молодих хлопців з браком досвіду на такому рівні, коли на тебе тисне більш іменитий суперник. Психологічно потрібно ці моменти пропрацьовувати.

– Ваша установка перед виходом на поле?
– З точки зору стратегії ми хотіли не дати Дніпру-1 розпочинати атаки у зародку, бо ми знаємо, що вони люблять грати на м'ячі, працювати флангами. Задача стояла гасити це у початковій фазі білдапу, активно грати попереду – що добре працювало проти Динамо, коли не давали їм починати атакувати, а коли почали просідати – за це нас покарав суперник.

Спека нам стала у нагоді, бо не всі футболісти Дніпра-1 могли витримувати темп, який ми пропонували, але все зламав пенальті, якого і близько там не було.

– Що змінилося в перерві?
– Ми говорили з хлопцями, що ні в якому разі не потрібно опускати руки, активно шукати моменти біля воріт суперника. Проявляти характер до перемоги, незважаючи на суддів, спеку та інші фактори.

Всі заміни, які були зроблені нами, добре спрацювали. Додали вогнику в очах, динаміки. Дехто з наших гравців не увійшов в гру, тому довелося змінювати малюнок гри.

Швидкий гол на старті другого тайму сильно нам допоміг. Хлопці відчули впевненість, що можуть знаходити свої шанси, а наприкінці гри один з наших контратак призвела до другого голу.

– Психологія, вдалий тайм-менеджмент і пійманий кураж стали вашими союзниками в Ужгороді?
– І тактичне налаштування під суперника.

«ЗА РАХУНОК КОЛЕКТИВІЗМУ МОЖНА БИТИ ГРАНДІВ»

– Пенальті у ваші ворота десь міг поламати хлопців. Як вдалося переконати хлопців не опустити руки?
– Ми попереджали хлопців, що за будь-яких обставин ми повинні далі диктувати свою гру супернику. Якщо вкладатися максимально в кожний епізод, тоді прийдуть перемоги. Постійно у хлопців повинна бути присутня воля до перемоги.

У перерві хлопці між собою поспілкувалися і нам не потрібно було навіть втручатися. Всім все було зрозуміло. Умови однакові для всіх, проти нас грають такі самі футболісти. В 15 хвилин перерви ми перегорнули для себе цю сторінку та почали все з нуля та знайти свій шанс.

Було тяжко, але й суперник також намучився добре. Хлопці відчули, що Дніпро-1 почав сідати, а наш план на гру продовжував працювати. Коли пресингували їх, перегравали у єдиноборствах, не давали починати свої атаки. Це потребувало організації в цілому Десь бракує технічної майстерності, але потрібен час, аби все налагодити.

– На чому ви акцентуєте увагу в розмовах з підопічними?
– Потрібно рахуватися з кожним суперником. Як показав цей тур – можна грати і проти Динамо, і проти Шахтаря. За рахунок колективізму можна бити топових суперників.

«В УПЛ СУПЕРНИК НЕ ПРОБАЧИТЬ ПОМИЛОК, ЯКІ ДОПУСКАЛИ У ПЕРШІЙ ЛІЗІ»

– Головною проблемою Оболоні на старті сезону стали купа необов'язкових жовтих та червоних карток. Як боротися з цією епідемією?
– Ще граючи у Першій лізі, ми попереджали хлопців: «В УПЛ не дадуть вам стільки часу на прийняття рішень». Рівнем нижче суперник міг наші помилки пробачати в треба покращувати роботу з м'ячем, культуру пасу, швидко реагувати на події, які відбуваються на полі.

З кожної гри вони повинні виходити сильнішими та виправляти власні недоліки, які можуть коштувати дорогоцінних очок. Спілкуючись після гри з Дніпром-1, хлопці між собою говорять, що є прогрес. Такі перемоги, безумовно, додають команді сплеск позитивних емоцій Стараємося на тренуваннях приділяти увагу таким моментам.

У перших матчах доводилося міняти гравців ще в першому таймі, знаючи їх темперамент та агресивну зарядженість, яка могла завдати команді великої шкоди. Стараємося, щоб вони думали не тільки про себе, а за те, що можуть підвести всю команду.

– Вам, як колишньому футболісту, природа такої поведінки повинна бути знайома.
– Коли на тебе не тисне суперник, можна спокійно оцінити ситуацію, комунікувати з партнерами. Ми й самі були такими, коли пульс за 200 ударів в хвилину, а потім стає важко себе контролювати у певних моментах.

Є професіоналізм кожного футболіста, який здатен опанувати себе приймати правильні рішення, аналізувати гру під таким пульсом. На тренуваннях ми завжди підводимо гравців до роботи під високим тиском. В лайт-режимі ти виглядаєш нічим не гірше за бразильців, все виходить на свіжих ногах, а граючи під тиском вже можна оцінювати професійне відношення гравця до футболу.

– В команді є розуміння, що через індивідуальну роботу вони швидко зможуть надолужити ті моменти, в яких вони поступаються своїм сьогоднішнім суперникам?
– З тими навантаженнями, які ми пропонуємо хлопцям, їх вже не вистачає на щось інше. В індивідуальному плані є ізольовані тренування, де хлопці відпрацьовують свої скілли.

Флангові захисники працюють над грою в атаці: більше підключатися, якісно обслуговувати нападників, не боятися йти один в один. Форвардам більше уваги приділяється завершенню атак, обіграші один в один, не боятися приймати рішення.

Стараємося додавати в темпі, швидкості, динаміці. Після тренування я завжди кажу: якщо після сесії у вас є сили, то, значить, десь ви не на 100% виклалися. Хоча хлопці професійно відносяться до своєї справи. Інколи доводиться їх виганяти з поля.

«ХЛОПЦІ СТАРАЮТЬСЯ ПРОФЕСІЙНО СТАВИТИСЯ ДО СВОЄЇ РОБОТИ»

– Яка ведеться робота з тими, хто недоотримує ігрової практики?
– Цим футболістам завжди потрібно допрацьовувати, щоб вони могли з лавки посилити гру. Потрібно перебувати в тонусі. Ті хлопці, які постійно грають по 90 хвилин, вони відновлюються від матчу до матчу.

Якщо ми говоримо про культ Роналду, необхідно розуміти, в який саме час давати навантаження. Не просто набрати багато вправ і все в одне тренування. Топ-футболісти вкладають великі кошти у персональних тренерів, які під тебе роблять програму. В нас немає таких умов, але хлопці стараються професійно ставитися до своєї роботи. В наш час футболісти не так сильно запарювалися над цим:)

Нам, тренерам, доводиться по новому дивитися на процеси, які відбуваються. Ми вже не можемо на певному багажі знань працювати, адже часи змінюються, футбол змінюється. Необхідно постійно перебувати в контексті та вдосконалюватися та постійно вчитися. Все робиться для того, щоб прискорити футбол.

– Оболонь досягла прогресу в атакувальних діях та добре взаємодіє в різних схемах. За кілька тижнів передсезонки можна добитися від команди гнучкості у перебудові?
– З подібним ми зіштовхувалися у Першій лізі, коли ти готуєш один склад на гру, а потім в тебе група футболістів випадає – травми, ковід, картки. По ходу чемпіонату ми змінювали стільки футболістів, адже хтось не був готовим вийти, коли випадав шанс показати себе, шукати різні виправдання. Цього не повинно бути.

Десь треба вміти перелаштовуватися. Хлопці в команді підібрані так, що здатні закрити на полі 2-3 позиції, що допомагає перелаштуватися в різних схемах. Матч з Дніпром-1 показав, що навіть футболіст з лавки здатен підсилити нас та вирішити долю всього поєдинку. Найгірше, коли ти випускаєш гравця, а він навпаки тебе послаблює. Вони повинні бути професіоналами в цьому плані.

«ДЛЯ ОБОЛОНІ ЩО КУБОК, ЩО ЧЕМПІОНАТ – ОДНАКОВО ВАЖЛИВІ»

– Чотири бали після чотирьох турів – прийнятний результат для Оболоні?
– Якщо не брати до уваги суддівські помилки, гра проти Динамо була непоганою та могла скластися більш прийнятно для Оболоні.

– Попереду в Оболоні домашня гра з Кривбасом в УПЛ після кубкової гри проти Звягеля та виснажливої поїздки на гру з Дніпром-1. Без ротації точно не обійтись.
– Як бачите, багато команд в Кубку України дають шанс пограти тим, хто мало часу отримував у чемпіонаті. Це нормальна практика, а далі вже від футболістів залежить, як вони себе проявлять, щоб в тебе боліла голова потім, кого поставити на наступний матч.

– Ви вибили Звягель Максимова. Кубок України для вас пріоритетний турнір?
– Для Оболоні що кубок, що чемпіонат – однаково важливі. Треба виходити і доводити своєю працею, що вони не дарма є частиною нашого клубу. Це імідж клубу та футболістів. Буде тяжко, мало часу на підготовку, але це не повинно бути виправданням.

– Як гравець, ви у складі Оболоні пограли в УПЛ у її часи розквіту. Цей досвід вам допомагає готувати команду, будучи тренером?
– В мій час це була зовсім інша УПЛ, в якій погоду робили легіонери, висококласні футболісти, але одне залишилося незмінним – Оболонь намагалася своїми хлопцями досягати прийнятного результату. Зараз більше стали довіряти своїм. Легіонерів у такій кількості вже немає. Футбол на той час був зовсім іншим.

– Коли у 2012 році Оболонь вилітала, команда пішла на радикальний крок, запросивши екс-карпатівця Батісту. Тоді це був крок відчаю?
– Тоді вже було пізно щось змінювати. Батіста прийшов на три останніх тури, але травмувався у дебютній грі та у двох наступних матчах не зміг допомогти нам.

«КРАСНОПІР МІГ ОПИНИТИСЯ В ОБОЛОНІ ЩЕ ДО ВІЙНИ»

– Ви – молодий тренер. У тренерському цеху хто вам імпонує своєю працею?
– Дуже цікаво стежити за роботою Гвардіоли, Артети, Анчелотті, Клопп, Тухель. За це ми і любимо футбол, що є різноманіття у підходах. В кожного є свій стиль, але я вважаю не правильним мислити шаблонно.

Слідкуємо, щось своє додаємо. Все залежить від того, з яким матеріалом ти працюєш. Як розвивати футболіста, виходячи з наших реалій. Десь футболіст з року в рік не може розкритися на своїй позиції. Починаєш його ставити на іншу, а він себе настільки класно показує.

Наглядним прикладом є історія Краснопіра.

? Розказуйте.
? Ігор грав у чемпіонаті Київщини, проте ми пильно за ним стежили ? він міг опинитися в Оболоні до війни. Проте на той момент його рідна позиція була закритою, але ми побачили, що в нього є задатки грати на вістрі атаки.

– Як ви його знайшли?
– Мій помічник Олександр Антоненко побачив Краснопіра на аматорах. Ми поспілкувалися та вирішили взяти його на перегляд. Повірили в нього з перших матчів ? Ігор справив хороше враження. Своїм прикладом він довів, що, граючи на аматорах, можна себе зарекомендувати та отримати шанс. За рік пройти шлях від аматорів до Першої ліги і дебюту в молодіжній збірній. З такими даними за його майбутнє можна не хвилюватися.

– В Оболоні дали шанс проявити себе Ростиславу Таранусі, якого багато хейтили за низьку результативність в Карпатах.
– Завдання тренера – прокачувати гравців, яким потрібен час та довіра, щоб вийти на новий рівень. Всі тренери хочуть готових футболістів та не мають часу з ними возитися на те, щоб розкрити.

Ростик забив 6 голів у першому колі, але далі не пішло. Його настирність та агресія нам були потрібні, аби попереду було кому створювати гостроту. Навіть у топ-клубах буває так, що футболіст не може знайти себе, а в іншій команді виглядає «божилою» на футбольному полі.

«СЛОБОДЯН, ФЕДОРІВСЬКИЙ, ПРОКОПЕНКО Є НОСІЯМИ ДНК ОБОЛОНІ»

– Оболонь завжди славилася традиціями відбирати очки в наших грандів. Ця команда, яка переважно складена з гравців Першої ліги, готова дивувати на дистанції?
– Стараємося працювати з хлопцями, щоб вони швидше звикали до УПЛ. Привчати себе швидше думати на полі та ефективно реалізовувати свої шанси біля чужих воріт. Попереджаємо хлопців, щоб вони не боялися гучних суперників. Такі перемоги звісно додають натхнення, але трошки часу адаптуватися ще потрібно.

– Скільки гравців пройшли з командою шлях від аматорів до УПЛ?
– Федорівський, Прокопенко, Слободян. Хлопці з 17 років починали шлях в дорослому футболі. Ці хлопці є носіями ДНК Оболоні.

– Яким є вхідний поріг для молодих футболістів на шляху до першої команди?
– Хочемо побудувати вертикаль, підтягувати своїх, залучаємо молодь до роботи з першою командою і вони з відкритими очима працюють, стараються прогресувати. Ми працюємо в цьому напрямку, аби вихованці Оболоні були представлені на всіх рівнях.

– Як вам вдалося переконати Ігоря Мединського та Руслана Черненка повернутися до України? Як ми знаємо, багатьох футболістів велика війна застала на зборах, а повернулися далеко не всі.
– Ми дуже багато спілкувалися. Сильно зраділи, коли Ігор вирішив повернутися з родиною, розуміючи всі ризики сьогодення. За його словами, тут набагато спокійніше, ніж про це розповідають по телебаченню.

Черненко після того, як Агробізнес розпустив команду, грав у Болгарії, а потім вже до нас прийшов. Він нам добре впав в око по Першій лізі. Коли ставили питання по його поверненню, наш спортивний директор провів з ним перемовини, президент дав добро, щоб Руслан приєднався.

Нам також довелося будувати команду наново. Якщо так пригадувати, то з довоєнного складу в команді залишилися Слободян та Осман і ще кілька хлопців.

«МОЄ ВІДСТОРОНЕННЯ КІЛЬКА РОКІВ ТОМУ? КОМАНДУ НЕ БУДУЮТЬ ЗА КІЛЬКА МІСЯЦІВ»

– Для вас це вже друга каденція на чолі першої команди Оболоні. Кілька років тому ви вже працювали як в.о. головного, але через серію невдалих результатів потрапили в опалу до президента клубу. Які висновки з цієї ситуації зробили ви та керівництво?
– Для кожного тренера важлива довіра. Коли ти працюєш в амбіційному клубі не завжди з боку керівництва може бути розуміння того, що боєздатну команду не можна побудувати за кілька місяців. Всі хочуть результату тут і зараз. Коли йде процес перебудови, пошуку ігрових зв'язків оптимальних, десь в плані результату ти втрачаєш.

З Олександром В'ячеславовичем ми на постійному контакті. Він максимально залучений у все, що відбувається в життєдіяльності клубу, приділяє багато часу допомоги Силам оборони. Дуже багато запитів від військових надходить корпорації, Він з великим серцем працює на перемогу України. Як амбіційна людина він хоче досягати високих результатів, але всьому свій час.

– На той час рішення президента Оболоні Олександра Слободяна виглядало нелогічним, знаючи його виваженість у прийнятті рішень.
– Всі ми люди піддаємося емоціям. Можна залетіти в роздягальню, коли не йде гра, кричати на футболістів, але це так не працює. Ми завжди стараємося дати хлопцям випустити пар, щоб вони між собою спілкувалися, а вже потім можемо взяти слово. На емоціях можна багато на говорити, а неприємний осад залишиться.

Ми всі свідомі того, що останнє слово за керівництвом. Ми бачимо зсередини, які фактори впливають на ті чи інші моменти. Що можна було підправити. Чого не вистачає футболістам. Що їм потрібно. Хтось недолікувався, десь недоналаштувалися, не відновилися. Хто після травми не готовий. Дрібниць у футболі не буває.

– Скільки часу вам знадобилося, аби побудувати команду?
– Будь-яка команда будується тривалий час. Якщо ми хочемо короткострокових результатів можна витратити купу коштів на футболістів високого класу, але не факт, що на дистанції вони зможуть далі бути корисними.

Якщо будувати в довгу – потрібен час. Так природа влаштована. Будь-який плід по-різному дозріває. А ми хочемо тут все і одразу. Повинна бути стратегія, до чого ми прийшли. Яка філософія, який стиль, яких футболістів під нього підбирати. Не кожен тренер зі світовим ім'ям з першого разу нічого не вигравав.

Як тренер ти розвиваєшся, коли працюєш з обмеженими ресурсами, розвиваєш футболістів, щоб вони це запам'ятали та робили якісний крок вперед. До кожного потрібно знаходити підхід. Намагаємося достукатися, відпрацьовувати все до повного автоматизму. З їхнього боку ми бачимо повне занурення в процес, бажання прогресувати. Є, що доводити.

Зараз у Прем'єр-лізі вони отримали шанс показати все, що в них є, аби бути конкурентоспроможними на цьому рівні.

– Після чотирьох турів вже можна оцінювати, на що спроможна замахнутися ця команда?
– Робимо все, щоб готувати команду бути конкурентною, відштовхуючись від можливостей. Жоден тренер не може спрогнозувати, як його команда закінчить сезон. Ми лише на початку свого шляху в УПЛ, а такі перемоги над топовими суперниками мають надихати хлопців на те, що зі всіма командами можна грати, але не забувати покращувати свою майстерність та бути колективом однодумців, щоб радувати наших вболівальників.