Результати
Спалах позитиву – це відрізок з кінця вересня до середини жовтня, де в трьох матчах львів'яни набрали чотири очки. Спершу здолали «Минай» у перенесеному поєдинку першого туру, потім програли «Дніпру-1», а далі розписали нічию з «Металістом 1925». До цієї серії можна додати й програшний матч з «Динамо», який передував виїздові до Закарпаття. Тоді «Львів» не забив, але показав пристойний рівень опору, змушуючи суперника працювати у поті чола. Інший проблиск оптимізму – перемога у львівському дербі вже наприкінці першого кола. Ці спалахи не дозволили «Львову» зануритися у повну катастрофу, але в загальному не вберегли від провалу. Останнє місце турнірної таблиці після чотирнадцяти матчів – цьому підтвердження.

Особливо гнітючою виявилася серія акуратно перед зимовими канікулами. «Львів» програв три з останніх трьох матчів з загальним рахунком 0:4. Трагізму додає той факт, що два з цих трьох поєдинків львів'яни віддали своїм прямим конкурентам «Інгульцю» та «Чорноморцю». Звісно, це не означає, що «Львів» гарантовано вилетить, але явно ускладнює завдання щодо порятунку.

Найяскравіший матч – це якраз перемога в дербі над «Рухом» 2:1. Тоді «Львів» двічі забив ще до 35-ої хвилини, а потім не дозволив суперникові, який залишився в меншості, повністю відіграти відставання. Хоча були випадки цікавої й результативної гри у поєдинках, за підсумками яких львів'янам не дісталися три очки: 2:3 з «Зорею», 2:2 з «Металістом 1925».

Трансфери та склад
«Львів» не купляв футболістів, але намагався підсилитися якісними як для себе гравцями серед вільних агентів. Михайло Шишка, Віталій Бойко та Артем Мильченко стали саме такими. Усе це підписання саме для основи. Ба більше, в матчі з «Колосом», наприклад, Бойко був головною рушійною силою загалом блідої атаки «Львова». А Мильченко подає надії до подальшого прогресу.

Роман Никитюк та Роман Михайлів стали гравцями ротації, Артем Вовкун наближений до основи, хоча й не незамінний. Трохи пізніше до команди приєднався досвідчений Сергій Сімінін, наявність якого дає змогу ширше застосовувати ротацію у захисті. Павло Полегенько теж досвідчений і теж новий гравець для «Львова».

Як і у багатьох інших команд УПЛ, у «Львова» було достатньо втрат. Легіонер Ернест, досвідчені українці Політило та Довгий, а також перспективний голкіпер Орест Костик, який розкривається у «Металісті». Ситуація не критична, але й не нормальна. Зараз дуже важко визначити, навколо яких гравців можна закладати фундамент на майбутнє.

Оптимальний склад: Ільющенков – Васильєв, Муравський, Никитюк – Полегенько, Мильченко, Вовкун, Сімінін – Нич, Бойко – Бугай

Сильні сторони
Про «Львів» тренери команд-суперниць відзивалися як про дуже незручного опонента, який грає з трьома центральними оборонцями й вміє «зв'язати» будь-яку гру. Це дійсно так, але за фактом «Львів» не є командою з найкращим чи одним з найкращих захистом за показником пропущених.

Але «Львів» – серед лідерів за загальним показником виграних захисних єдиноборств та виграних єдиноборств у повітрі. За першим ігровим компонентом львів'ян випереджають тільки «Кривбас» та «Металіст», за другим – «Рух», «Чорноморець» та «Минай».

Уміння вигравати єдиноборства вимагає від футболістів уміння діяти на межі фолу. У «Львова» простежується жорстка манера футболу, але нерідко все виходить з-під контролю. Чотири червоні карточки у чотирнадцяти матчах – багатенько.

Слабкі сторони
«Львів» – єдина команда УПЛ, яка в ході першої частини турніру не забила навіть десятка голів. Це не дуже сильно відрізняється від того, на що львів'яни напрацювали за показником «очікуваних голів» (xG) – 12. Тобто, голи не забиваються, але й моменти не створюються. У «Львова» (разом з «Рухом») найменша кількість виконаних ключових передач.

Ну і ще один цікавий факт, який підтверджує вкрай сіру, неяскраву й брудну манеру гри «Львова». Ця команда допустила у першій частині сезону найбільше серед всіх учасників УПЛ порушень правил – 234. Воістину, це футбол на руйнування, а не на створення.

Найкращий гравець
Складно виділити найкращого серед найгірших. Зрозуміло, що в контексті визначення львівських героїв потрібно робити акцент на гравцях оборони. І тут, певно, виділяється Назарій Муравський. Він другий у команді за кількістю проведеного на полі ігрового часу (1213 хвилин; більше тільки в Артема Мильченка), лідер (з суттєвою перевагою над всіма іншими) за показником оволодівань м'яча в неочевидних ситуаціях. Він має один з найвищих у команді відсоток точності передач (85), один з двох гравців команди, хто загалом віддав за сезон понад пів тисячі пасів.

Він має задатки для подальшого зростання та прогресу. Вийшовши з академії «Шахтаря», Назарій не грав у Першій чи Другій лігах, а одразу спробував свої сили на рівні УПЛ за «Маріуполь». Ще раніше грав з «Шахтарем» у Юнацькій лізі УЄФА. Цього ще замало для набуття досвіду, але достатньо для того, аби зрозуміти, у якому напрямку потрібно рухатися далі. Муравський може мати непогане майбутнє.

Прогноз на другу частину сезону
А от яке майбутнє у «Львова» загалом? Команду й клуб вже не раз «хоронили», але щоразу львів'яни «воскресали» й закривали роти скептикам. Так було й на початку поточного сезону, коли проблеми з заявкою футболістів розцінювалися як ознаки краху, що наближається. Але «Львів» знову лишився на плаву. Уже сам цей факт заслуговує на повагу.

З іншого боку, закривати очі на очевидні речі теж не варто. Клуб не проявляє чіткої стратегії розвитку, не може похизуватися славною історією та великою армією вболівальників, не є кузнею талантів в українському футболі. «Зіграли матч – і добре», - ось кредо львів'ян.

У другій частині сезону грати доведеться самовіддано. Самовіддано і винахідливо. І саме друга вимога може стати проблемою, адже львів'янам дуже важко дається креатив. А без нього не вдасться стабільно брати очки, без чого, своєю чергою, не вдасться не вилетіти. Ще не все втрачено для «Львова», але цю команду можна відносити до головних претендентів на пониження в класі. Принаймні, на перехідну зону – це вже точно.