– На вашу думку, чи вдасться в Україні провести повноцінний чемпіонат?
– Важке питання, оскільки одна справа проводити турнір в умовах пандемії, без глядачів, з карантинними обмеженнями, і зовсім інша, коли агресор вторгся на нашу землю і грати доведеться під час військового положення… І все ж, як би складно не було, відновлювати футбольне життя в країні необхідне. І не лише тому, що це стане ще одним свідченням сили духу українського народу, а й дозволить після тривалої перерви повернутися до тренувального та змагального процесу на рівні команд майстрів.

Я сподіваюся, що спільними зусиллями вдасться вирішити всі організаційні питання, починаючи з формату чемпіонату, як гарантій безпеки, так і логістики, адже, швидше за все, наші представники в єврокубках будуть усі свої матчі проводити за кордоном. А якщо ще вдасться заручитися фінансовою підтримкою УЄФА, футбольних асоціацій провідних країн, то все має вийти.

– Чи може майбутній сезон стати непередбачуваним за часи незалежності?
– Навряд чи. Вітчизняні гранди «Динамо» та «Шахтар» не дозволять випередити себе якійсь, як то кажуть, третій силі. Тому, на мою думку, переслідувачам наших лідерів не вдасться повторити спортивний подвиг сімферопольської «Таврії», яка сенсаційно виграла золоті медалі у 1992 році. Втім, зараз ще важко щось прогнозувати, адже ще немає конкретики, де гратимуть наші представники в єврокубках, як учасники чемпіонату спрацюють на трансферному ринку.

– Наскільки впаде рівень УПЛ у зв'язку з нинішньою ситуацією в країні?
– Важко дати вичерпну відповідь, оскільки, повторюся, учасники ще лише формують свої лави. Звичайно, якщо взяти до уваги, що багатьох легіонерів із відомих причин стане значно менше, то можна припустити, що рівень турніру дещо знизиться. Однак, сьогодні не це головне, дуже важливо просто реанімувати футбольне життя в Україні. А оскільки наша країна завжди була багата на футбольні таланти, то це стане чудовою підмогою для молодих гравців проявити себе. І саме нові імена можуть помітно підвищити інтерес до чемпіонату.