Перше чемпіонство України відкрило динамівцям шлях у Лігу чемпіонів УЄФА, от тільки жереб був немилосердним до киян – якщо хтось отримав на першому етапі цілком прохідних суперників, то «Динамо» належало зіграти з «командою мрії» – тріумфальною «Барселоною» під керівництвом Йохана Кройффа.

«Барселона» починала в Україні новий євросезон 1993/94 у статусі переможця Ліги чемпіонів і володаря Суперкубка УЄФА, а на внутрішній арені взагалі не мала рівних – виграла три поспіль іспанських чемпіонства та здобула в новому сезоні й четверте.

Розквіт блискучої команди Кройффа припав на найкращу форму Стоїчкова, Ромаріо, Лаудрупа, Гвардіоли та пізні роки видатної кар’єри Кумана, Гойкоечеа, Субісаррети. Саме з таким суперником довелося змагатися динамівцям за вихід у 1/8 фіналу, переможці ж цього раунду проходили в груповий етап Ліги чемпіонів – відносно новий, лише кілька років як введений, винахід маркетологів УЄФА.

Київське «Динамо», вперше зустрівшись із «Барсою» в офіційних матчах уже в 1991 році, за три сезони тричі перетиналося з цією командою в єврокубках. Станом на осінь 1993-го літопис взаємин виглядав катастрофічно – жодної перемоги в 4 матчах при одній нічиїй і трьох поразках із загальним рахунком 3:8.

«Барса» прибула в Київ без свого провідного форварда Ромаріо, який полетів за океан грати за Бразилію в відборі на чемпіонат світу 1994 року (Мундіаль той він виграє з тріумфом). Проте в «Динамо» були свої проблеми – «наш Ромаріо» занедужав. Лише в день гри лікарі прийняли рішення все ж дозволити йому зіграти проти іспанського гранда, і в цьому матчі ім’я Віктор Леоненко прогриміло на всю Європу.

На правах фаворитів барселонці починали матч активніше, проте все обмежилося метушнею після кутового Івана. Динамівці ж використали першу ж свою хорошу атаку, від контрвипадів перейшовши до гарно розіграної блискавичної комбінації. Це Безсмертний довгою передачею знайшов на правому фланзі Леоненка, Віктор дістав м’яча ближче до кутового прапорця й переадресував у центр, де Павло Шкапенко стрибнув й замкнув подачу головою – 1:0.

Звісно, чекати від «Барси» «білого прапора» було б наївно. Вже невдовзі пішли штурмові атаки, в одній із них Кутепов із оборонцями відбивався від послідовних ударів з близької відстані. Коли ж у ході одної з таких облог м’яч влучив у руку Мізіну, Рональд Куман на досвіді реалізував пенальті – 1:1. У цей момент все вирішувалося в київському матчі – якби динамівці втратили нитку гри, здригнулися під потужними атаками грізних гостей, доля матчу була б такою ж, як і в попередніх візитах «Барси» в Київ.

Але цього разу підопічні Фоменка зуміли вийти зі складного ігрового положення з честю. Перед самою перервою активний Шкапенко проминав у карному майданчику Амора, так що Гільєрме змушений був його збивати – пенальті. Віктор Леоненко з 11-метрової позначки переграв Субісаррету – 2:1. А вже після перерви кутовий призвів до метушні біля воріт каталонців, Топчієв навісив і Леоненко головою відправив м’яча в сітку – 3:1. Граючи, як-то кажуть, «на уколах», 23-річний форвард оформив дубль у грі з клубним чемпіоном Європи.

Епічна перемога, одна з найкращих у роки великих змін.

15 вересня 1993 року. 19:00. Київ. Республіканський стадіон. 71 000 глядачів. +20С.

Динамо – Барселона – 3:1 (2:1)
Голи: 1:0 Шкапенко (6), 1:1 Куман (28, з пенальті), 2:1 Леоненко (45, з пенальті), 3:1 Леоненко (56).
Динамо: Кутепов, Лужний, Пономаренко, Безсмертний, Шматоваленко, Ковалець, Мізін, Ребров, Топчієв, Леоненко (Шаран, 75), Шкапенко. Головний тренер: Михайло Фоменко.
Барселона: Субісаррета, Феррер, Куман, Надаль, Гойкоечеа, Гвардьола, Оскар (Салінас, 68), Лаудруп, Амор (Бегірістайн, 61), Іван, Стоїчков. Головний тренер: Йохан Кройфф.
Попередження: Безсмертний (4), Мізін (19), Топчієв (77), Кутепов (84), Ребров (89) – Оскар (11), Гойкоечеа (31), Амор (75)
Вилучення: Мізін (27, повторне попередження)