У жахливій війні з російськими окупантами кожен із українців воює на своєму місці. Головною місією гравців київського «Динамо» завжди було, є і буде – дарувати яскраві емоції народу України! У великій історії нашого клубу було чимало моментів, коли ним пишалася вся країна: гучні перемоги, національні титули, міжнародні трофеї. Завдяки цим заслугам армія вболівальників киян росте у багатьох країнах світу!

Зараз, коли футбол у країні зупинився і весь світ завмер в очікуванні закінчення кривавої війни з російським окупантом, футболісти «Динамо» також втратили можливість виконувати свою професійну місію. Проте вони продовжують брати активну участь у підтримці ЗСУ, купуючи необхідну техніку та переводити кошти на рахунок української армії. Як сказав нещодавно у своєму інтерв'ю динамівському каналу Георгій Бущан – «Ми не хочемо афішувати свої вчинки, ми хочемо їх робити!».

На чергових загальних зборах гравці «Динамо» одноголосно прийняли рішення, що хочуть бути ще ближчими до народу України та допомагати піднімати його бойовий дух! Буквально щодня кияни наживо спілкуються зі своїми вболівальниками, які приходять подивитися на команду під час тренувального процесу на Заході України. Після одного з таких тренувань команда сіла в автобус та повною делегацією виїхала до одного зі шпиталів Львівської області, щоб підтримати поранених солдатів-героїв.

За кілька днів, у перший ж запланований вихідний, кияни знову вирушили в дорогу з не менш доброю метою! Міський голова міста Галич на Івано-Франківщині запросив делегацію «Динамо» відвідати його славетне місто з великою історією та поспілкуватися з місцевими жителями. Кульмінацією поїздки мав стати товариський матч гравців «Динамо» проти місцевих діток на центральному стадіоні міста.

Дорогою до Галича делегація зупинилася в одному з супермаркетів, щоб накупити юним футболістам подарунки та солодощі, які були роздані всім учасникам матчу (проти гравців «Динамо» грало понад 40 дітей). Багато хто з них приїхав на Захід країни, сховавшись від війни, тому взяти участь у настільки пам'ятному матчі для футболістів «Динамо» було дуже символічно. Пізніше, повертаючись до готелю, одним із наших футболістів була сказана приголомшлива фраза – «Ми грали проти найкращих команд світу, але цей матч запам’ятається найбільше!».

Другою зупинкою у поїздці стала міська адміністрація, де динамівський колектив дуже гостинно прийняв мер Галича Олег Кантор. Міський голова був настільки радий зустрічі з улюбленою командою, що супроводжував її протягом усієї поїздки, особисто провівши екскурсію містом. На згадку про своє місто Кантор подарував кожному представникові делегації святі ікони та історичні книги. Зустріч була настільки теплою, що наприкінці поїздки, дякуючи меру за гостинність, динамівці пообіцяли повернутися до Галича у мирний час, щоб зіграти проти міської команди.

Далі кияни заїхали до Церкви Святого Пантелеймона кінця XII століття, яка вважається головним символом міста. Ця споруда визнана найстарішою з храмів Галицько-Волинського князівства, що дійшла до наших днів. Наступною зупинкою стала церква Різдва Хрестового та центр міста. Місцеві жителі були дуже раді зустрічі з «Динамо» і навіть на вулиці не втрачали нагоди зробити пам'ятні фотографії.

Сам матч проти дітей із Галича зібрав чималий ажіотаж серед галичан. У розпал війни дуже важко викликати яскраві емоції у людей, але з цим завданням футболісти «Динамо» цього дня впоралися чудово. Після закінчення матчу 6-річний Сашко скаже своєму батькові геніальну фразу, що викликала посмішки у всіх присутніх… «Тату, іспанці не змогли забити Жорі Бущану, а в мене це вийшло!».