Пане Президенте Стортингу!

Пане Прем’єр-міністре!

Члени уряду, шановні депутати!

Норвезький народе!

Це велика честь для мене – звертатися до вас від імені українського народу.

Сьогодні вже 35-й день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Після восьми років війни на сході нашої держави, на Донбасі, російські війська пішли в наступ одразу з трьох напрямків – з півночі, сходу, з півдня. Вони атакували нас на землі, у повітрі та з моря.

Російські ракети та авіабомби б'ють по наших містах і цивільній інфраструктурі щодня і щоночі. Для російських військ немає заборонених цілей. Вони атакують усе – від лікарень до аеропортів, від складів з продуктами до житлових кварталів.

Втрати України колосальні. Десятки тисяч будинків зруйновані, десятки міст і сіл спалені, мільйони людей залишились без можливості нормально жити.

Колони російської бронетехніки не зменшуються. Хоча ми знищили вже більше російських танків та інших бойових машин, ніж Москва втрачала у будь-якій війні за останні 50 років.

Підступність російських дій на морі заслуговує окремої уваги, бо це одна з найбільших загроз міжнародній безпеці з усіх, які виникали після Другої світової війни. Українські порти на Чорному та Азовському морях заблоковані Росією з першого дня її вторгнення. Близько сотні кораблів не можуть вийти в Середземне море. Деякі судна були просто захоплені – це піратство заради крадіжки вантажу. Декілька суден зазнали вогневого удару. Але блокада портів була реалізована Росією не просто силами флоту. Вони замінували море. І тепер міни, встановлені російськими силами, дрейфують морем. І це – небезпека для будь-кого, для будь-яких суден і портів будь-якої країни в Чорноморському регіоні.

Одну з цих мін нещодавно вдалося вчасно знешкодити в Босфорі. Іншу – поблизу кордону Болгарії. Ще одну – біля узбережжя Румунії. Не хочеться навіть уявляти, що буде, якщо частину з цих мін не вдасться вчасно знешкодити. Хто тоді постраждає? Можливо, пороми, не дай боже. Або пасажирські лайнери. Або торговельні судна. А можливо, й танкери, підрив яких може призвести не тільки до людських жертв, а й до масштабної екологічної катастрофи. І тоді Росія знову скаже, як завжди, що це нібито не вона. Як говорила неодноразово – коли вбивала у Європі критиків російської влади чи навіть коли збила малайзійський «Боїнг» у небі над Донбасом.

Війна зараз не обмежується тільки нашими кордонами. Жодна інша держава з часів Другої світової війни та агресії нацистів на морі не створювала такої загрози вільному мореплавству, яку вже створила Росія.

Подумайте, як на це дивляться в тих регіонах світу, де є потенційні агресори і цілком можливі нові війни із сусідами? Там вичікують – а чи буде для Росії достатнє покарання за її дії. Ці страшенні, агресивні дії. Якщо не буде, то ви побачите: усе, що переживаємо зараз ми, повториться і в інших регіонах.

Пані та панове!

Норвезький народе!

У нас із вами немає спільних кордонів, але у нас із вами є спільний сусід, який заперечує всі наші з вами спільні цінності. Для російської держави в її сучасному стані не мають жодного значення ані свобода народів, ані свобода людини.

В Росії заперечуються загальновизнані права людини. Там не те що немає безпеки для представників меншин, їх там просто можуть убити. І вбивають.

Впевнений, ви про це все знаєте. Ви знаєте, що там немає верховенства права і справедливого суду. Ви знаєте, що розколювати й руйнувати європейські демократії – це багатолітня політика Російської Федерації. Війна Росії проти України все це просто продовжує. Це спроба руйнації всього, на чому тримається Європа, на чому ми з вами тримаємось. Тому це агресія, яка має на меті вихід за межі наших кордонів.

Думаю, ви відчуваєте нові ризики й поблизу свого кордону з Росією. В Арктичному регіоні вже накопичено таку кількість російських військ, яка не має жодного нормального пояснення. Навіщо? Проти кого?

Майбутнє Європи – усього континенту від півночі до півдня, від заходу до сходу – вирішується саме зараз. На нашій землі, на українській землі, в українському повітрі, в українському морі. Щоб вашим солдатам не довелося захищати держави східного флангу НАТО, щоб російські міни не дрейфували до ваших портів і фіордів, щоб вашим людям не довелося звикати до звуку повітряної тривоги і щоб російські танки не скупчувалися на вашому кордоні, маємо разом і тільки разом зупиняти агресію Російської Федерації.

Я вдячний вашому уряду та всьому вашому суспільству за вже надану відчутну підтримку нашій державі. Зокрема за допомогу зброєю. Ви зробили історичні кроки, надавши нам те, чого ми потребуємо в боротьбі за свободу та проти тиранії.

Але війна триває. Росія перекидає нові сили на нашу землю, щоб продовжити знищувати нас, знищувати українців. Ми маємо зробити більше, щоб зупинити війну!

Перше і головне – це зброя. Свобода має бути озброєною не гірше, ніж тиранія. Я буду дуже конкретним у цих стінах, у ваших стінах. Повірте, ми втрачаємо конкретних людей, конкретні міста руйнуються. Тому я хочу назвати чітко, що нам потрібно. Зокрема, протикорабельна зброя – ракети HARPООN, а також протиповітряні системи NASAMS. Окрім цього, ми потребуємо засобів ураження бронетехніки, артилерійських систем.

Уся зброя, якою ви можете допомогти нам, буде використана тільки для захисту нашої свободи, вашої свободи. Тільки для захисту тієї свободи та безпеки, якими ви користуєтесь разом з іншими європейцями.

Друге – це санкції. Єдиний засіб, який може спонукати Росію шукати мир. Впевнений, що країна, яка щороку забезпечує вручення Нобелівської премії миру, як ніхто інший розуміє, чого вартий мир і як він нам потрібен. Яке цінне кожне зусилля на шляху до миру. Тому нові санкційні пакети мають запроваджуватися щотижнево, без пауз. Що міцнішими вони будуть, то швидше ми повернемо мир.

Я вдячний Норвегії за приєднання до санкцій ЄС. Але прошу вас зробити ще дещо. Важливо, щоб європейські компанії не допомагали цій воєнній машині, яка вбила вже тисячі наших людей, зруйнувала десятки міст повністю. Жодної крони, прошу вас,  жодного євро податків на допомогу російській агресії!

Наприклад, ваша компанія Motus Tech та інші компанії повинні припинити підтримувати російську здатність знищувати сусідів. Як можна постачати Росії корабельне обладнання, коли вона використовує свій флот для мінування моря і знищення будь-яких можливостей для вільного мореплавства?

Також Євросоюз, а отже, я сподіваюсь, і Норвегія має нарешті реалізувати заборону для російських суден користуватися портами на континенті. Поки Росія блокує наші порти, вона не має права користуватись усіма портами вільного світу.

Хочу підкреслити: це не питання про гроші, ні! Це питання про свободу й безпеку мореплавства у світі.

Третій пункт. Ви є одними з найбільш відповідальних постачальників енергоресурсів у світі. І ви такими є. В усьому світі довіра до Норвегії завжди була і, я впевнений, буде на максимумі. Це різко контрастує з тим, як поводиться Росія при постачанні енергоресурсів.

Саме ви можете зробити визначальний внесок в енергетичну безпеку Європи, забезпечуючи необхідний ресурс як для держав Євросоюзу, так і для України. Ми вже почали діалог щодо постачання в Україну близько 5 мільярдів кубометрів газу на наступний опалювальний сезон. Сподіваюсь, це стане основою для нашої тривалої співпраці в цій сфері.

Пані та панове!

Норвезький народе!

Наш із вами шлях такий, що ми завжди зустрічаємося в історії у непрості, але визначальні моменти для Європи.

Як і тисячу років тому, коли норвезькі вікінги були частими гостями в Києві та брали участь у формуванні першої Київської держави, або ж Гардарикі. Так землі Русі-України називали у скандинавських сагах. Країна фортець. Країн міст. У них понад тисячу років тому жили і наші, і ваші предки.

Сьогодні на нашу землю і наших людей летять російські бомби. На ту землю, де народилась і зростала українська княжна Єлизавета Ярославна. Дружина норвезького короля Гаральда ІІІ Суворого, мати норвезького короля Олафа Спокійного, бабуся Магнуса ІІІ, прабабуся Ейнстейна І і Сігурда Хрестоносця.

Це ж сторінки нашої спільної історії! Історії Київської Русі. І ця історія творилася на цій землі і нашим народом. І ми знову спільно її захищаємо.

Так було і 77 років тому, коли українці разом з іншими народами антигітлерівської коаліції звільнили землю Європи від нацистських загарбників. Першим солдатом, який на чолі свого підрозділу увійшов у звільнений Кіркенес у жовтні 1944 року, був українець із Сумщини Федір Компанієць. Зараз на його малій батьківщині – у Сумській області – запеклі бої з російськими загарбниками.

Українці згуртувалися максимально для того, щоб відбити цю агресію. Щоб захистити нашу державу і наш спосіб життя – демократичний, вільний, із повним захистом прав і свобод для кожної, для кожного.

Ціна для нас страшна – на сьогодні відомо про загибель уже 145 дітей, і це тільки офіційно підтверджене число. В окупованих районах немає можливості встановити повну кількість загиблих. Цілком імовірно, що ми втратили вже сотні – вдумайтесь у це! – сотні дітей. Просто дітей.

Після цієї війни нам доведеться не тільки відновлювати країну фізично – відбудовувати наші міста, проводити розмінування нашої землі, нашого моря. Нам доведеться займатися реабілітацією людей – як військових, так і цивільних. Лікувати після поранень, після всього того, що їм довелося пережити. Я знаю, що ваша держава має величезний досвід у реабілітації. І це те, з чим ви також можете нам допомогти.

І вже зараз я запрошую вас приєднуватися до нашого проекту відбудови України. Колосальні втрати, яких ми зазнали, означають, що й обсяг відновлення, обсяг необхідних інвестицій буде також колосальним. Як один із найбільш відповідальних інвесторів у світі Норвегія може багато зробити, щоб повернути стабільність на сході Європи.

І тоді, я впевнений, ми в Україні зможемо перейняти одну вашу надзвичайну традицію. Прекрасну традицію. Таку, яка характеризує вас найбільше – миролюбних людей, суспільство, побудоване на принципах саме добра.

Щороку 17 травня, у День Конституції, ви влаштовуєте надзвичайно щире святкування – парад школярів. Діти з усіх куточків Норвегії беруть участь у ньому. Цього року разом із вашими дітьми йтимуть і наші діти – українці, які прибули до вас по захист, по безпеку.

І я сподіваюся, що вже скоро, коли ми зможемо разом відновити мир в Україні (а це буде) я матиму змогу запросити вас разом із дітьми взяти участь у такому параді на одне з наших свят – у Києві. Щоб відзначити нашу спільну свободу, наше спільне право на щасливе майбутнє для наших дітей. У мирі. В Україні. У Європі.

Бо, як сказано, якщо від Європи відколюється скеля, Європа стає меншою. Тож, маємо зробити все, щоб така скеля, як Україна, завжди була з Європою. Тільки разом.

Дякую Норвегії!

Слава Україні!