Мудрий народе сильної країни!

Завершився 17-й день війни. Війни за право бути вільними. За право жити на своїй землі так, як цього хочемо ми, українці. А не так, як це придумали за нас і проти нас. Проти нашого єства. Проти нашого характеру.

Російські окупанти не можуть нас підкорити. У них немає такої сили. Немає такого духу. Вони тримаються тільки на насильстві. Тільки на терорі. Тільки на зброї, якої в них багато. Але в окупантів немає жодної природної основи для нормального життя. Для того, щоб люди могли відчувати щастя. І мріяти. Вони органічно не здатні робити життя нормальним! Всюди, куди прийшла Росія на чужу землю, мрії неможливі.

Тільки дуже тяжка боротьба за виживання.

У результаті нападу нашу землю, на Україну, російське керівництво фактично перетворює свою державу на аналог так званих «ДНР» і «ЛНР». На велику ізольовану від усього світу зону. Де царюватиме бідність. Де все визначатиметься тільки насильством. І звідки люди будуть тікати. Як тільки можуть. Хто тільки може.

Подивіться зараз, хто їде з Росії. Хто виводить свій бізнес. Це фахівці, які можуть дати собі раду на глобальному ринку. Це айтівці, які не хочуть жити на території, де свободи зоасім немає. Це бізнесмени, які відчувають: у них все відберуть, коли просто захочуть. Це артисти, які знають, що творчість на території, де життя людини нічого не варте, також нічого не варта.

Росія втрачає мізки. Втрачає таланти. Втрачає гроші.

Але якщо це відбувається з Росією, то що ж чекає на так звані «ДНР» і «ЛНР»? На їхні аналоги? Тільки повна деградація.

Окупанти на території Херсонської області намагаються повторити сумний досвід утворення псевдореспублік. Шантажують місцевих керівників, тиснуть на депутатів. Шукають, кого підкупити, щоб організувати так звану «ХНР». Таку ж мертвонароджену, як і «ДНР» та «ЛНР». Щоб організувати якісь «комітети» проти законної влади на нашій землі. І всупереч волі людей, які щоденно виходять протестувати. І які хочуть Україну. Я вдячний їм.

Хочу сказати деяким діячам і діячкам, яким не вистачило гидливості відмовитися від розмов з окупантами... Хочу сказати: якщо хтось із них раптом спокусився на пропозиції від окупантів... Ви підписуєте собі вирок.

Вирок – піти слідом за понад 12 тисячами окупантів, які не змогли зрозуміти вчасно, чому на Україну не варто посягати.

Відбулося екстрене засідання Херсонської обласної ради. 44 депутати ухвалили рішення, що Херсонщина – це Україна, і жодним псевдореспублікам там не місце.

Україна вистоїть у цьому випробуванні. Нам потрібен час, нам потрібні сили, щоб переломити військову машину, яка прийшла на нашу землю.

Не буду применшувати загрозу. І не стану перебільшувати здобутки. Ми – чесні люди, а не Міністерство оборони Росії, яке бреше всім – мільйонам своїх громадян і навіть очільнику Російської Федерації. Тому кажу відверто: ще потрібно триматися. Ще потрібно боротися. Кожного дня і кожної ночі шукати, як завдати ворогу максимальної шкоди. На всіх напрямках оборони. Під Житомиром і Києвом, під Черніговом і Сумами, під Харковом і під Луганськом, під Донецьком і Маріуполем, на півдні країни й на дипломатичному фронті нашої держави.

Маючи таку тактику і маючи впевненість у своїх силах, ми прийдемо по своє.

Прийдемо в Мелітополь і в Генічеськ. Всюди, де наша земля. І хай окупанти знають, хай знають усі колаборанти, яких вони знайдуть, що Україна їм не пробачить. Нікому. Нічого.

Україна не забуде. Україна знайде і притягне до відповідальності. Кожного. Так, як це буде можливо.

Усі гуманітарні коридори, до речі, які були погоджені, – вони спрацювали. Вдалося вивезти 12 729 людей. Гуманітарний вантаж для Маріуполя має бути завтра вдень. Через складність маршруту довелося заночувати в Бердянську.

Постійно – за кожної нагоди – я повторюю нашим друзям і партнерам за кордоном про те, що вони повинні робити більше для нашої держави. Для українців. Тому що це не тільки для України. Це для всіх у Європі.

Зло, яке цілеспрямовано бомбардує мирні міста... Зло, яке обстрілює навіть машини швидкої допомоги і підриває лікарні, не зможе зупинитися на одній країні. Якщо матиме сили йти далі.

Сказав про це на дуже важливій акції на підтримку нашого народу, яку організували у Європі. Понад сто тисяч людей на площах Італії та інших країн континенту зібралися на мітинг за нас, за Україну і проти російської агресії.

Мільйони людей почули моє звернення ще й потім, завдяки трансляції і записам.

Ми зараз маємо найбільшу в історії України підтримку світом наших прагнень і нашої незалежності.

Можна взяти опитування громадської думки в будь-якій країні, і побачимо, що Україна – в лідерах серед тих, кому симпатизують, кого підтримують.

А Росія – не просто серед ворогів. А навіть більший ворог, більше зло, ніж Північна Корея. Саме так думають, наприклад, американці. Звичайні люди в усіх штатах. Як і звичайні люди в усіх європейських країнах.

І я вдячний їм за цю надзвичайну підтримку. Вдячний за розуміння нашої боротьби. Бо ми поєднані однією мрією – жити вільно на своїй землі. І маємо право на те, що є у кожного у вільному світі, – на безпечне небо, так само як і на власну землю.

Шановні українці! Шановні українки!

Наші герої!

Світ завжди любив тих, хто бореться проти зла.

Саме наш спротив, хоробрість усього нашого народу надихнули світ. Мільйони людей у різних країнах. Які ще 17 днів тому могли й не відчувати, що спільне у них у всіх є. У нас у всіх є. А зараз це очевидно: мир, свобода, любов до своїх дітей. Дітей, заради яких ми воюємо, щоб вони мали майбутнє.

Я підписав два важливих укази.

Про відзначення державними нагородами України 106 військовослужбовців Збройних Сил України, які мужньо проявили себе у боях за незалежність України. 17 з них, на жаль, – посмертно. Але вони – герої.

І указ про присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»:

Старшому сержанту Васічу Сергію Вікторовичу. Посмертно. Мужньо обороняв наші позиції у Київській області. Знищив ворожу техніку та значну кількість живої сили ворога.

Старшому солдату Пархомуку Віталію Васильовичу. Посмертно. Під час контрнаступу на противника в районі міста Макарів завдав значних втрат ворогу і героїчно загинув, захищаючи своїх побратимів.

Солдату Мрочку Костянтину Васильовичу. Посмертно. Мужньо боровся із силами противника, які переважали. Завдяки його ефективним діям окупанти зазнали болісних втрат.

Солдату Свинчуку Олегу Анатолійовичу. Посмертно. Героїчно виконував свій обов?язок у бою проти сил ворога, що переважали. До останнього допомагав своїм співслужбовцям.

Сержанту Ханіну Андрію Павловичу. Посмертно. Захищаючи Волноваху Донецької області, знищив танк ворога та близько 10 осіб противника. Під час бою, отримавши поранення, допомагав пораненим співслужбовцям і до останнього виконував свій обов?язок.

Сержанту Дерусовій Інні Миколаївні. Посмертно. З 24 лютого старший бойовий медик виконувала завдання в місті Охтирка Сумської області. Врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула від артилерійського обстрілу російських військ, надаючи допомогу пораненим військовим. Перша жінка – Герой України, якій це звання присвоєно посмертно.

Вічна пам?ять усім, хто віддав життя за Україну!

Присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка»:

Старшому лейтенанту Гуцулу Володимиру Олександровичу. Завдяки його героїчним діям у Херсонській області вдалося знищити 25 одиниць техніки ворога та близько 300 окупантів.

Старшому лейтенанту Чорному Володимиру Володимировичу. Завдяки його умілим діям при захисті Волновахи Донецької області, було знищено близько 50 осіб противника, танк Т-72 і взято в полон п?ятеро окупантів.

Слава всім героям!

Слава Україні!