Незламний народе незламної країни!

Росія сьогодні знову вдарила ракетами по Києву. Рано-вранці. Друга армія світу звитяжно «перемогла» дитячий садочок і житловий будинок. Загинув чоловік, йому було лише 37 років. Є поранені, і серед них – дівчинка, звати її Женя, їй сім років, донька загиблого, зараз вона в «Охматдиті». Також поранена її мати. До речі, громадянка Росії. Ось так. Їй у нашій державі ніщо не загрожувало, вона була в повній безпеці, поки в самій же Росії не вирішили, що все для них тепер однаково вороже – жінки, діти, дитячі садочки, житлові будинки, лікарні, залізниця.

Ракети били й по Миколаївській області, і по Чернігівщині, і по Одесі, і по Черкасах. Артилерійські та мінометні обстріли не зупинялись і на Харківщині, в Сумській області, і на Донбасі, на півдні нашої держави. Мої співчуття рідним і близьким загиблих. Усім, хто був поранений, надається вся необхідна допомога.

Частину ракет збито. Але тільки частину. Нам потрібна потужна протиповітряна оборона – сучасна, повністю ефективна. Яка може дати повний захист від цих ракет. Про це щоденно ми говоримо з партнерами. Є вже деякі домовленості. І партнерам треба рухатися швидше, якщо вони справді партнери, а не спостерігачі.

Затягування з передачею зброї нашій державі, будь-які обмеження – це насправді запрошення для Росії бити знову й знову. Окупантів – цих терористів – треба бити з усієї сили, щоб вони не думали, що можуть тиснути й когось переграти.

Про що ці ракети сьогодні? Про що і вчорашні 62 ракети – це за одну лише суботу, за 24 години. Вони – про російський почерк: робити ескалацію щоразу, коли відбуваються міжнародні події. І водночас вони про рішучість. Про те, наприклад, що лідери «Великої сімки», які саме сьогодні зібралися в Німеччині на саміт, мають достатній спільний потенціал, щоб зупинити російську агресію і проти України, і проти Європи в цілому. Це можливо.

Але це можливо, тільки якщо ми отримаємо все те, що запитуємо, і саме в такі терміни, у які потребуємо, – і зброю, і фінансову підтримку, і санкції проти Росії. Інакше в цій війні не може бути. Бо саме тут – у небі над Києвом, у морі біля Одеси, на землі Харківщини, Донбасу, у Херсоні і в Запорізькій області – ось де вирішується, яким буде життя у Європі надалі. Саме у нас, в Україні, і ніде більше.

Звичайно, немає в Росії стільки ракет, скільки у нас є впевненості у власних силах. Але російську зброю може зупинити тільки потужніша зброя.

Говорив сьогодні про це з Прем'єр-міністром Канади Джастіном Трюдо – як іще можемо посилити оборонну підтримку для України і як іще можемо посилити санкційний тиск на Росію. Подякував Джастіну за вже надану допомогу – одну з найбільш відчутних.

І сьогодні хочу сказати ще декілька речей, дуже адресних.

Во-первых, все летчики, диспетчеры, техники и другие люди, которые обеспечивают запуск ракет по Украине, должны понимать: мы всех вас найдем. Каждый из вас будет отвечать за эти удары. И если кто-то думает, что уйдет от ответственности, сказав, что такой был приказ, – вы ошибаетесь. Когда ваши ракеты бьют по жилым домам – это военные преступления. Суд – вот что вас всех ожидает. И вы не спрячетесь нигде – ни на берегах Каспийского моря, над которым запускаются ваши ракеты, ни в Беларуси... Нигде.

И отдельно хочу обратиться сегодня к гражданам Беларуси. К людям – и гражданским, и в погонах. Вас втягивают в войну. И даже активнее, чем это было в феврале и в весенние месяцы. В Кремле за вас уже всё решили – ваши жизни для них ничего не стоят. Но вы не рабы и не пушечное мясо. Вы не должны умирать. И вы в силах не дать никому решать за вас, что вас ждет дальше.

Я знаю, что народ Беларуси поддерживает Украину, они поддерживают нас, точно нас, а не войну. И именно поэтому вас – всех белорусов – российское руководство и хочет втянуть в войну, хочет посеять ненависть между нами.

От простых людей Беларуси сейчас зависит очень многое. И я знаю, что вы можете не участвовать в этой войне. Ваши жизни принадлежат только вам, а не кому-то в Кремле.

Україна буде захищатися від ударів з будь-яких напрямків і з будь-якої зброї. Я впевнений, ми вистоїмо й повернемо все своє. Але будь-яка людина, просто нормальна людина в будь-якій державі, зокрема в Білорусі, може зробити свій внесок у захист життя.

Цей тиждень буде дуже важливим для нас усіх. Тому продовжуємо працювати на всіх рівнях і не збавляємо наш темп.

Слава всім, хто захищає державу!

Слава Україні!