Реформований Кубок України в сезоні 1999/2000 перейшов на двоетапну схему з Кубком Другої ліги та основною сіткою з одноматчевими протистояннями. Сподіваючись підвищити вагу кожного окремо взятого матчу, організатори перетворили змагання в швидкоплинне, тим не менш, «Динамо» (Київ) втретє поспіль здобуло трофей. Чотири матчі – чотири перемоги з загальним рахунком 15:2 на шляху до кубка. Більше половини з розіграних трофеїв у Незалежній Україні завоювали саме столичні динамівці.

За п'ятим кубком

Шлях динамівців за ювілейним трофеєм почався з відміни матчу – це запорізьке «Торпедо», яке переживало тяжкий останній період свого існування, знялося з турніру, не зігравши з киянами домашній матч 1/16 фіналу. Далі «Динамо» на клубній базі зіграло 1/8 фіналу проти друголігового СК «Херсон», здобувши переконливу перемогу 4:0. У виїзному чвертьфіналі підопічні Лобановського розгромили першоліговий ФК «Львів» (4:1). У півфіналі на своєму полі динамівці переконливо переграли запорізький «Металург» - 6:1 у матчі з вищоліговим опонентом.

----------------------------

Цікаво!
У складі «Кривбасу» другий рік поспіль вийшли на газон НСК «Олімпійський» фіналісти попереднього розіграшу – Мізін, Гецко та Паляниця, які синхронно переїхали в Кривий Ріг зі Львова, з «Карпат».

----------------------------

Тим часом потихеньку сходили з дистанції конкуренти - «Шахтар», з яким динамівці не грали в фіналах Кубка України аж до 2002 року, завершив свою турнірну ходу в Кіровограді (нинішньому Кропивницькому), також на стадії чвертьфіналу зупинилися фіналісти попередніх років – ЦСКА та «Карпати». Ще в 1/8 фіналу поразкою від нижчолігового суперника вилетів «Дніпро». А тим часом набирав ходу «Кривбас», очолюваний екс-динамівцями Олегом Тараном і Геннадієм Литовченком. Криворіжці послідовно переграли олександрійську «Поліграфтехніку» (в гостях), донецький «Металург» (на виїзді), столичний ЦСКА (вдома) та кіровоградську «Зірку» (на своєму полі). Примітно, що всі раунди «Кривбас» пройшов з перевагою в один гол.

Це був перший і (поки що) останній вихід криворізького клубу в фінал Кубка України. Як і в попередніх двох фіналах, «Динамо» на своєму домашньому стадіоні було визначене жеребом як гість.

Трофейний «постріл» Хацкевича

Якщо враховувати контекст із чемпіонату, то від фіналу ‘2000 можна було чекати інтриги. «Кривбас» кінця 90-х – чудова самобутня команда, яка не просто претендувала на медалі, а в тому сезоні всерйоз і майже до останнього боролася з «Шахтарем» за друге місце, яке влітку 2000-го означало путівку в кваліфікацію Ліги чемпіонів. До слова, в першому колі Вищої ліги «Динамо» змушене було відігруватися після голу Римшина на 84-й хвилині – трьома хвилинами по тому з пенальті встановив остаточний нічийний рахунок Ребров.

Кубковий фінал «Кривбас» також почав сміливо, вступивши в неспішний обмін ударами з динамівцями. У криворіжців пробивали Сімаков і Мороз, а потенційно гострі простріли Пономаренка та Гецька залишилися без завершення. У динамівців керувала грою білоруська зв’язка Хацкевич-Белькевич – вони й самі пробивали по воротах збірника Лавренцова, а ще з їхніх передач цілком міг відкривати рахунок Ребров, якого цього вечора опікали особливо ретельно.

Саме динамівські білоруси організували єдиний у матчі гол. Белькевич відпасував на Хацкевича, захисники «Кривбасу» задкували, остерігаючись забігань флангових футболістів, а тим часом Аляксандр метрів із 20-ти чітко пробив у нижній кут – 0:1. Гол із першого ж удару в площину воріт. Після матчу представників фіналістів запитували, чи винуватять вони в пропущеному м’ячі Лавренцова – одноголосна оцінка криворіжців: був рикошет, який дезорієнтував воротаря.

Тим не менш, залишався цілий другий тайм. «Кривбас», який до перерви лише раз змусив вступати в гру Кернозенка, мав нагоду переломити хід поєдинку. Такі моменти в підопічних Тарана були. Згадати хоча б прицільний штрафний Мороза чи супер-шанс на 60-й хвилині, коли воротар «Динамо» почергово парирував удари Гецка та Мороза з близької відстані. Проте все ж і гостріше, і впевненіше грали цього вечора динамівці. Лавренцов врятував після ударів Реброва, Белькевича, Деметрадзе.

Фінальний свисток зафіксував мінімальну перемогу киян. А про високий клас кривбасівців свідчить хоча б те, що багатьох із їх лідерів помітять тренери збірних України, а київське «Динамо» невдовзі підпише лідера півзахисту «Кривбасу» Геннадія Мороза.

----------------------------

Протокол
«Кривбас» (Кривий Ріг) – «Динамо» (Київ) – 0:1 (0:1)
Гол: 0:1 Хацкевич (44).
«Кривбас»: Лавренцов, Єзерський (Платонов, 88), Монахов, Грановський, Зотов, Пономаренко, Мізін, Мороз, Сімаков (Йокшас, 87), Гецко, Паляниця (Римшин, 74). Головний тренер: Олег Таран.
«Динамо»: Кернозенко, Мамедов (Яшкін, 56), Ващук, Головко, Дмитрулін, Гусин, Хацкевич, Белькевич, Каладзе, Ребров, Шацьких (Деметрадзе, 73). Головний тренер: Валерій Лобановський.
Попередження: Яшкін (75), Дмитрулін (90) – Сімаков (45), Гецко (69), Зотов (75)
27 травня 2000 року. 17:00. Київ. НСК «Олімпійський». 45 500 глядачів. +27С. Сонячно
Арбітр: В. Онуфер (Ужгород).

----------------------------

Ребров пішов, щоб повернутися

Якщо рік тому динамівська «торсида» прощалася з Шевченком, який відбував у «Мілан», то тепер свій останній великий матч за «Динамо» проводив його багаторічний напарник по атаці – Ребров. Майбутнє рекордне придбання «Тоттенхем Хотспур» вп’яте здобуло Кубок України. Вже через п’ять років, після виступів у Туреччині та Англії, Сергій повернеться в «Динамо» з новим номером і новим амплуа, вигравши ще один трофей – Кубок-2006 (1:0 у фіналі з запорізьким «Металургом»).

----------------------------

Цікаво!
Наприкінці весни 2000 року «Динамо» здобуло свій п'ятий Кубок України. Це був дев’ятий розіграш трофею, так що кияни завоювали більш як половину з усіх розіграшів кубка.

----------------------------

А от для «Кривбасу» 1998-2000 роки – це «ельдорадо», найвище досягнення та канонічне покоління. Зараз, коли відновлюються криворізькі традиції футболу, «олди» вболівальницького загалу з нетерпінням чекають на нові зустрічі «Динамо» з самобутнім, вольовим колективом.