Шановні пані та панове!

Передусім хочу подякувати албанському головуванню в Раді Безпеки ООН за оперативне скликання цього засідання на прохання України й за можливість звернутися до вас.

На жаль, станом на цей час Організація Об’єднаних Націй не має погодженого всіма державами – членами ООН юридичного визначення поняття «держава-терорист». Але ця війна, яку Росія веде проти України, демонструє не лише зміст цього поняття, а й нагальну необхідність закріпити його саме юридично – на рівні Організації Об’єднаних Націй – і карати будь-яку державу-терориста.

Погляньте на події лише кількох днів в Україні, кількох зі 125 днів повномасштабної війни Росії проти нашої держави. Субота, 25 червня, – 62 російські ракети вдарили по наших містах. Неділя, 26 червня, – іще 10 ракет. Зокрема, одна з них – по житловому комплексу в столиці нашої держави, у Києві. Три поверхи звичайного будинку були зруйновані. Інша ракета розірвалась у дворі звичайного дитячого садочка.

Понеділок, 27 червня, – ракетний удар по Кременчуку. Той, хто здійснив цей удар, не міг не знати, що скеровує ракету по звичайному торговельному центру, по одному з багатьох шопінг-моллів, які є в будь-якій країні світу. Станом на цю годину, відомо про загибель 18 людей, але ця кількість, на жаль, може збільшитися; ще понад 50 людей поранені, ще десятки – у списку зниклих безвісти. Знайдено сім фрагментів тіл: відірвані кінцівки, відірвані вибухом руки й ноги людей. І якщо російська держава стверджує, що ці жертви нібито не від її ракетного удару, то я зараз пропоную Організації Об’єднаних Націй направити або спеціального представника Генерального секретаря ООН, або повноважну комісію на місце цього теракту – в Кременчук, щоб ООН мала самостійну можливість дізнатися всю інформацію та побачити, що це справді російський ракетний удар.

Вчора ж російська армія вдарила з реактивної артилерії ще й по черзі людей, які стояли по воду. Це було в місті Лисичанську Луганської області. Звичайні люди, мирні. Ніхто з них не був військовим. Просто черга по воду. Вісім людей убито, серед них – 15-річний хлопець, його звали Данило. А найстаршому серед загиблих було 68 років. І я хочу, щоб ви почули зараз імена чотирьох жінок, убитих цим ударом: Вікторія, Ірина, Олена, Людмила.

Майже щоденно жорстоких російських ударів зазнає Харків. Тільки за вчора – дев'ять загиблих, 29 поранених, серед них – п’ятеро дітей. Я хочу, щоб ви знали їхні імена: Гліб – йому 12 років, Олег – йому 8 років, Михайло – йому 11 років, Григорій – йому 9 років, Артем – 10 років. Це був російський артилерійський удар по звичайних житлових будинках.

Сьогодні о 5-й годині ранку російська армія вдарила ще по Миколаєву й по місту Очакову Миколаївської області. В Очакові троє людей убиті. Дівчинка шести років – її звали Єва. Чоловік на ім?я Магомет, йому було 76 років. І жінка на ім?я Галина, їй було 50 років. Серед поранених – дитина, хлопчик, йому всього лише три місяці, він народився вже після початку цього повномасштабного російського вторгнення, його звати Володимир, і його стан дуже тяжкий – зараз він перебуває в реанімації. Наголошую: дитина. Тримісячна дитина.

Ще дві ракети за сьогодні – по місту Слов?янську. Це на Донбасі в нашій державі. На багатостраждальному Донбасі, з якого Росія знущається з 2014 року. Буквально за декілька годин до цього мого звернення до вас, до Ради Безпеки ООН, дві ракети вдарили по Одеській області. Також удару зазнало місто Дніпро, і одна з цих ракет знищила станцію техобслуговування автомобілів. Не якусь військову станцію – звичайний автосервіс...

І в мене запитання до вас, пані та панове: хто з вас не погоджується, що це – тероризм? Якби у будь-якій частині світу будь-яка організація ось так само, як Росія вбиває українців, вбивала б будь-яких мирних людей, то це точно було б визнано тероризмом. Така організація стала б ворогом для всього людства. А отже, те, що карається на рівні конкретних злочинців і злочинних організацій, не має залишатися безкарним і на рівні держави, яка стала терористичною. Щоденні терористичні акти. Без вихідних. Щоденно вони працюють терористами.

Статут ООН покладає на Раду Безпеки «головну відповідальність за підтримання міжнародного миру й безпеки». Стаття 6 розділу 2 Статуту ООН чітко говорить, що «член Організації, який систематично порушує принципи, встановлені в цьому Статуті, може бути виключений з Організації Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки».

Хоча Росія порушує фундаментальні принципи ООН та міжнародного правопорядку, вона досі не притягнута до відповідальності саме на глобальному рівні. Вона досі залишається в структурах ООН і навіть користується привілеями крісла, яке займає, – крісла постійного члена Ради Безпеки ООН, яке Росія займає лише через недалекоглядність політиків часів завершення «холодної війни».

Росія не має права брати участі в обговореннях і голосуваннях щодо війни проти України, яка є неспровокованою та просто колонізаторською з боку Росії. Я закликаю вас позбавити делегацію держави-терориста повноважень у Генеральній Асамблеї ООН, і це можливо. Це необхідно. Це справедливо! Це чесно! Росія не має права залишатись у Радбезі. І цей шлях не занадто тернистий, як декому може здаватися, якщо виявити послідовність і належну політичну волю. Це єдиний логічний шлях, щоб Статут ООН працював і його поважали всі члени Організації.

Ба більше, наша Організація вже має достатню силу, щоб притягти до відповідальності державу-терориста. Розділ 7 Статуту ООН дозволяє створити спеціальний міжнародний трибунал для розслідування дій російських окупантів на українській землі. Слово «геноцид» звучало неодноразово. І ви всі бачили, що наробили російські окупанти в нашому місті Бучі. Кожен з вас може отримати інформацію про те, скільки братських могил з’явилося навколо одного тільки міста Маріуполя після того, як російська армія його знищила. Це було півмільйонне місто! Тепер це руїни.

У випадку з геноцидом у Руанді Радбез ООН створив міжнародний трибунал протягом шести місяців від початку геноциду. Від початку повномасштабного російського вторгнення на територію України минуло понад чотири місяці. Від початку війни Росії проти України на Донбасі та окупації українського півострова Крим, що неодноразово засуджено на рівні Генасамблеї ООН, минуло вісім років.

Потрібно діяти негайно і зробити все, щоб Росія припинила вбивати дітей, людей – усіх. Треба притягти її до відповідальності за тероризм, інакше вона може перенести терористичну активність і на територію інших держав Європи, Азії. Країни Балтії, Польща, Молдова, Казахстан… Багато націй вже чули погрози від російських посадовців і державних пропагандистів.

Я вдячний усім сумлінним і цивілізованим державам, які поділяють нашу позицію й допомагають захищати міжнародний правопорядок. Це засідання Ради Безпеки скликане після російського удару по Кременчуку. Але насправді засідання Ради Безпеки ООН можна взагалі не переривати й продовжувати цілодобово день за днем, щоб встигати обговорити кожен терористичний акт російської держави.

Статут ООН дає всі важелі, щоб вплинути на будь-якого порушника правил Організації, на будь-якого агресора, на будь-яку державу-терориста. І я закликаю вас скористатися цими важелями. Обов’язково позбавити російську делегацію можливості маніпулювати ООН. Обов’язково зробити для Росії неможливим перебування в Радбезі, поки її терор триває. Обов’язково створити трибунал для розслідування всього, що наробили російські військові проти українців. І обов’язково треба дати на рівні ООН юридичне визначення поняттю «державний тероризм». Усі дії Росії повинні отримати юридичну оцінку – глобальні санкції за те, що вона руйнує міжнародний правопорядок.

Дякую вам за увагу і хочу сказати ще тільки одне. Різні країни світу можуть по-різному ставитися до війни, до будь-якої війни. Але в кожній країні світу однаково вшановують пам’ять загиблих. Не тільки військових, а кожної людини, кожної дитини, яка гине через таку трагедію, як війна. Це відбувається завжди.

Люди з повагою і зі співчуттям ставляться до тих, хто пішов і чиє життя було несправедливо забране. Тільки вбивці не вшановують пам’яті тих, кого вони вбили. І я прошу зараз вас – і буду вам вдячний – вшанувати пам’ять усіх українців, хто загинув у цій війні. Усіх дорослих, усіх наших діточок. Десятки тисяч людей. Я прошу зараз вшанувати хвилиною мовчання їхню пам'ять.

Дякую.