– Розкажіть, як динамівці опинилися у Кельні? Як виникла ідея та можливість сюди їх привезти?
– Багато речей вирішують друзі та знайомі. Ситуація, яка склалася у нашій державі, змусила нас звернутися за допомогою до багатьох наших друзів, щоб ми змогли вивезти динамівські команди та надати безпеку дітям, а разом з нею – можливість тренуватися та проводити ігри.

Я дуже радий, що такі друзі у нас є, завдяки їм, наші команди хлопців 2005, 2006, 2007 та 2008-го років народження протягом трьох місяців були в Угорщині, а потім у нас з’явилася можливість виїхати до Німеччини трьома командами – футболістів 2007, 2008 та 2009-го років народження, а гравці 2010-го р.н. перебувають у Польщі, у невеликому місті Сосновець поблизу Катовіце, де теж проводять тренування та беруть участь у матчах та турнірах.

У Кельні наші хлопці перебувають вже протягом трьох місяців, але у зв’язку із тим, що війна в Україні триває, постало питання про продовження цього терміну перебування. Саме заради цього я приїхав сюди з дозволу керівництва клубу. 4-го листопада у нас відбулася зустріч з представниками ФК «Кельн» та міста, на якій я розповів про ситуацію, яка склалася у Києві на даний момент. Було приємно, що усі тепло та з розумінням поставилися до нашого прохання,

Усвідомлюємо, що вони роблять дуже багато для того, щоб ми зберегли дітей – наше майбутнє, у тому числі, і футбольне.

Я радий тому, що ми досягли домовленості про те, що наші дві команди залишаться у Німеччині і надалі, до 30-го червня 2023 року, а крім цього, ще нам дозволили збільшити нашу делегацію на чотири футболісти. Коли в Україні настане мир, і ми зможемо повернутися додому, ми це зробимо одразу, але поки що нам важливо, щоб діти залишилися у безпеці.

Крім того, ми обговорили плани щодо змагань. Зокрема, я звернувся з проханням включити наші команди до регіонального чемпіонату Німеччини, щоб кожна з них виступала із суперниками на рік старшими, оскільки ми і так у товариських матчах граємо із суперниками, що на рік старші наших хлопців.

Виступи «Зорі» U19, за яку грають усі футболісти «Динамо», показали, що потрібно небагато часу, аби хлопці адаптувалися до ігор із дорослішими суперниками. Тепер вони виглядають непогано, і такий досвід буде стимулом для них, щоб скоріше додавати у техніці, тактиці та фізичному плані.

– У Німеччині наші команди кожного тижня проводять контрольні поєдинки з місцевими командами, наскільки це корисно для хлопців?

– Усі матчі я не бачив, але судячи з тієї інформації, яку я отримую від тренерів та гравців, можу сказати, що спочатку у них був присутній певний страх щодо того, що ми граємо проти доросліших суперників і не досягнемо результату.

Але потрібно дивитися на крок уперед, адже ігри саме із такими суперниками дозволять швидше підняти рівень підготовки наших футболістів. Те, що німецькі команди грають у регулярному чемпіонаті, не заважає їм виходити проти нас та показувати свої найкращі якості.

Згадайте, які цікаві та напружені ігри були із «Борусією» (Дортмунд), «Байєром» (Леверкузен), ФК «Кельн», «Бохумом», «Штутгартом». Крім того, команда виїжджала до Бельгії, де теж проводила серйозну гру зі «Стандартом». Немає сенсу зайвий раз говорити про те, якого високого рівня ці поєдинки. На превеликий жаль, в Україні у нас таких суперників немає.

Підтвердженням цьому є той факт, що гравці 2009-го р.н., які повернулися до Києва раніше, та їхні батьки знову просять розглянути питання, щоб виїхати за кордон. Їм було морально важко, бо вони найменші і по суті, ще діти, тож не дивно, що поїхати від батьків на два місяці для них було непросто, тому ми повернули їх назад. Тепер вони грають у першості Києва та проводять товариські матчі, у яких перемагають з рахунком 7:0 чи 9:0.

Зрозуміло, що такі ігри футболістам нічого не дають, і вони самі це розуміють. Але з тим, щоб виїхати за кордон, є певні труднощі, а щодо Німеччини, вони дуже великі. Держава живе по законах, нам багато чого не зрозуміло, але як кажуть, до чужого монастиря зі своїм уставом не ходять.

Тренери та футболісти мають це розуміти, тому я провів збори, щоб більше не виникало проблем та непорозумінь, які були на початку. Маємо бути вдячними німецькій стороні за ті умови, які у нас є.

– Як можете оцінити побутові умови наших команд? Як футболісти морально себе почувають, будучи далеко від дому та рідних?

– Зараз команди живуть у тризірковому готелі, але, коли наша делегація щойно приїхала до Німеччини, організатори поселили усіх у п’ятизірковий, тож переїжджати, зрозуміло, було певною несподіванкою, адже різниця відчувалася.

Але маємо розуміти, що держава до усіх категорій людей з України ставиться однаково, для неї немає різниці, це футбольна команда чи мама з дитиною, тож ми тут на загальних підставах. За цим суворо слідкують відповідні організації. Після переїзду до нового готелю були великі труднощі, особливо, із харчуванням. Їжа була такою, що не підходила для дітей, кілька тижнів вони майже не їли перших страв.

Ми вдячні ФК «Кельн», який оперативно вирішив питання про придбання кухонного обладнання та знаряддя та надав у наше розпорядження окрему кухню. Нам вдалося домовитися із двома поварами, які приїхали із Києва, щоб готувати для дітей, і вони могли почуватися, як вдома. Ви б бачили, як хлопці раділи борщу, з’ївши одразу по кілька порцій. Тепер вони можуть харчуватися, як у своїх сім’ях або на базі на Нивках, де теж повари дуже смачно готують. Нам допомагають із закупками продуктів, а також надає підтримку благодійна організація  Ukrainehilfe Salchendorf, яку очолює Юрій Дуленчук. Тож це питання ми, на щастя, закрили.

Зазначу, що нам також вдалося домовитися про те, щоб наші команди змогли повернутися до України щонайменше на три тижні та побути зі своїми сім’ями. Якщо дозволятиме безпекова ситуація у Києві, плануємо це зробити наприкінці грудня, щоб діти змогли провести з батьками новорічні свята. А у січні вони знову повернуться до Кельна.

Враховуючи ситуацію, яка склалася в Україні, впевнений, що наші команди у Кельні мають чудові умови, щоб перебувати у безпеці, готуватися, вчитися, тренуватися, грати та відпочивати.

– Президент футбольного клубу Ford Niehl, який надав поля та створив усі умови для тренувань, сказав, що готовий допомагати динамівцям стільки, скільки це буде потрібно. Чи приємно отримувати не лише практичну допомогу, а й моральну?

– Майже увесь світ емоційно переживає за те, що відбувається в Україні, і ми це відчуваємо кожного дня. Усі бажають нам якнайшвидшої перемоги. Кажуть, що держави, які нам допомагають, почали втомлюватися від війни. Повірте мені, це не так, я це відчув, зокрема у Польщі та Німеччині під час зустрічі з багатьма людьми, керівниками, які щиро переживають та вболівають за Україну.

На перший погляд, усе просто, але якщо заглибитися, є купа труднощів з розміщенням, документами, реєстрацією, отриманням прописки та ВНЖ, харчуванням, тощо, і я вдячний нашим німецьким друзям, які допомагають вирішувати усі питання та створювати для нас чудові умови для продуктивної праці у майбутньому.