Вельмишановний пане Прем’єр-міністре!

Шановний пане Спікере Палати представників!

Шановний пане Президенте Сенату!

Шановний пане лідере опозиції!

Пані та панове, члени уряду, сенатори та члени парламенту!

Австралійський народе!

Дякую за велику честь звернутися до вас сьогодні.

У травні 2016 року тисячі австралійців зібралися в аеропорту міста Перт, щоб уперше побачити українську «Мрію». «Мрія» – це назва нашого літака Ан-225. «Мрія» – це англійською dream. Подолавши майже 15 тисяч кілометрів, він доправив у Австралію терміновий вантаж – електрогенератор вагою 130 тонн, який був конче потрібен вашому підприємству. Доставки морем довелось би чекати кілька місяців. А український літак зробив це за лічені дні.

Ми завжди пишалися нашою «Мрією». Не тому, що вона найбільша за розмірами на планеті. А передусім через те, що допомагала людям з усього світу, доставляючи харчі, питну воду, обладнання для миротворчих і гуманітарних місій.

У 2019 році, після початку пандемії COVID-19, наша «Мрія» постійно доставляла найнеобхідніші медичні вантажі. Те, що рятувало людей. Дорослих, дітей – усіх. У різних країнах, на різних континентах. «Мрія» приносила життя. Але тепер це неможливо.

Неможливо, бо існує держава, яка має зовсім інші цінності, аніж ми, аніж ви. Аніж весь цивілізований світ. І ця держава почала повномасштабну війну проти нас.

Вона бомбардує та обстрілює мирні міста й села, вбиває наших мирних людей. Вбиває дітей. Влаштовує блокади містам, утримуючи в заручниках без води, їжі, світла й тепла сотні тисяч людей. Щоденно. Відриває від батьків і вивозить, а точніше викрадає, тисячі дітей, яких примусово переміщує на свою територію.

Ну а 27 лютого внаслідок боїв у місті Гостомелі було спалено наш літак «Мрія». Чи можна сказати, що Росія знищила нашу мрію? Ні. Вона спалила літак, вона спалила залізо. Вона зруйнувала матерію, не душу. Оболонку, не сутність. Не свободу. Не гідність. Не незалежність.

Ми знаємо, що нашу мрію неможливо перемогти і зруйнувати. Особливо якщо ми можемо сподіватися на підтримку й допомогу вільного світу. На вашу підтримку, на вашу допомогу. І вона, як в історії, яку я розповів вище, потрібна не через кілька місяців, а вона потрібна зараз.

Пані та панове!

Австралійський народе!

Відстань між нашими державами – вона велика, тисячі кілометрів. Нас із вами розділяють моря й океани, території десятків інших країн, часові пояси. Але цієї відстані просто не існує для жорстокості й хаосу, які Росія принесла на схід Європи, у регіон наших Чорного й Азовського морів, на нашу українську землю.

Усе, що відбувається в нашому регіоні через агресію Росії і що руйнує життя наших людей, вже стало реальною загрозою і для вашої держави, для ваших людей. Бо така природа зла – воно може миттєво здолати будь-яку відстань і будь-які бар'єри. Зруйнувати життя.

Десятки років не було такої загрози ядерних ударів, як зараз. Через те що представники Росії – посадовці й державні пропагандисти – відкрито обговорюють можливість застосування ядерної зброї проти тих, хто не хоче підкорятися російським вимогам.

Десятки років не було такого, щоб якась держава повністю блокувала море для іншої держави й усіх торговельних суден будь-якої країни.

Але саме це зробила Росія. Наша частина Чорного й Азовського морів зараз – це повністю мертве море. І будь-яке судно, яке спробує зайти в наші води, може бути просто знищене російським флотом. Понад сотню торговельних суден під різними прапорами заблоковано Росією в наших портах!

Десятки років не було такого у світі, щоб якась держава починала війну проти сусіднього народу, відверто декларуючи його підкорення або знищення. Щоб не залишилось навіть імені цього народу, щоб не було жодної можливості вільного життя для нього.

Росія вже повернула світу найгірші сторінки ХХ століття. Найбільші загрози того століття. Повернула те зло, про яке людство давно сподівалося забути.

Але що найстрашніше – якщо Росію не зупинити зараз, не притягнути Росію до відповідальності, то деякі інші держави світу, які мріють про аналогічну війну проти сусідів, вирішать, що це можливо й для них.

Доля глобальної безпеки вирішується зараз.

Жодна людина не здатна керувати вітром і опадами на планеті, а отже, ніхто не зможе врятувати ту чи іншу частину Землі від радіаційного забруднення внаслідок застосування ядерної зброї.

Жодна держава на планеті не повинна мати навіть теоретичної можливості блокувати морські торговельні шляхи й тим паче повністю закривати море для інших держав. Іще раз повторюю: навіть теоретичної можливості не має бути!

Жоден правитель у світі не повинен розраховувати на безкарність, коли зважує перспективу війни.

Пані та панове!

Австралійський народе!

Після 36 днів повномасштабної війни Росії проти України можна впевнено сказати, що у світу немає іншого шляху гарантувати глобальну безпеку, ніж примусити Росію до тиші, примусити до миру. А також і до відповідальності – це важливо – за все, що зроблено нею проти глобальної безпеки.

Держава, яка не цурається ядерного шантажу, повинна одразу отримувати такі санкції, які продемонструють, що шантаж має руйнівні наслідки для шантажиста.

Також потрібен дієвий інструментарій, щоб притягнути до миттєвої відповідальності будь-яку державу, яка блокує морські торговельні шляхи. Щоб навіть спокуси такої ні в кого не виникало – робити море мертвим.

Зараз таких інструментів у світу просто немає. Тому лідерство Австралії може бути незамінним у модернізації глобальної архітектури безпеки. Як і в укріпленні нашої антивоєнної коаліції, яка зараз працює над поверненням миру в Україну.

Також потрібно удосконалити можливості міжнародних інституцій, які створювалися для відповідальності воєнних злочинців і тих, хто скоює будь-які злочинні дії, за які може покарати солідарно увесь світ, а не якась одна держава окремо. Якби це було зроблено вчасно, життя у світі стало б у рази безпечнішим.

Я впевнений, кожен із вас – так само, як і кожен із нас, українців, пам?ятає трагедію MH-17. Малайзійського «Боїнга», збитого російськими окупантами в небі над українським Донбасом. Тоді загинуло 298 людей. Мої співчуття всім сім’ям, які втратили своїх рідних.

Але чи вдалося притягнути до відповідальності тих, хто спричинив цю трагедію? Ні. Вони переховуються на території Росії. І, очевидно, отримали гарантії безпеки від російської держави. Чи виплатила Росія компенсації родичам загиблих? Ні. І досі заперечує свою провину в трагедії.

Минуло вже вісім років, а справедливість так і не відновлена. І ніхто не знає, скільки ще часу знадобиться, щоб хоча б одна трагедія отримала гідну відповідь від міжнародної спільноти, від нас усіх.

А скільки ще нових трагедій створила чи створить Росія?

Часто кажуть: непокаране зло повертається. Я б іще додав: непокаране зло повертається окриленим, із відчуттям всемогутності. Якби світ покарав Росію за те, що вона зробила у 2014 році, не було б жодного із жахіть цього вторгнення в Україну у 2022 році.

Потрібно виправляти ці страшні помилки виправляти зараз.

Я вдячний Австралії за двопартійну підтримку нашого захисту від загарбників. За ту допомогу, яку ваша держава вже надала нам. Зокрема, за 70 тисяч тонн вугілля для потреб нашої енергетики.

Але це тільки початок. Ми разом можемо, а отже – повинні зробити ще більше. Потрібні нові санкції проти Росії. Потужні санкції. Поки вона не відмовиться від ядерного шантажу, від блокади моря, вона повинна платити найвищу ціну. Жоден російський корабель не повинен допускатися у порти вільного світу. Купувати російську нафту – означає оплачувати руйнацію основ глобальної безпеки. Має бути повністю зупинена будь-яка бізнес-активність із Росією. Жодного долара на знищення людей!

Також потрібно зупиняти будь-які намагання Росії обходити санкції. Бо що ж це за санкції тоді, якщо їх можна обійти завдяки нехитрим схемам?

Але передусім треба озброювати тих, хто реально бореться за свободу. Щоб зло програло і щоб Росія шукала мир, Україні потрібно мати все необхідне на полі бою.

Наприклад, у вас є чудові бронемашини Bushmaster, які можуть суттєво допомогти Україні. Як і інші зразки техніки та зброї, які здатні посилити наші позиції. Якщо буде у вас можливість – Україна буде вам вдячна.

Зараз в Україні вони зроблять точно більше для нашої спільної свободи, для нашої спільної безпеки, ніж припадаючи пилом на вашій землі. Український народ уже продемонстрував усьому світу, наскільки щиро ми цінуємо свободу. Наскільки послідовно ми готові її захищати.

Наші герої борються проти армії, яка вважається однією з найсильніших у світі. Але всі наші люди без винятку вже думають про майбутнє. Про те, як ми будемо жити після війни. Як ми відновимо нашу країну, наш Чорноморський регіон.

Ми запрошуємо провідні держави світу, провідні компанії та найкращих фахівців приєднатися до проекту відновлення України. Взяти шефство над регіоном, містом чи галуззю на ваш вибір у нашій країні, які потребують відновлення.

Ваша держава надала нашій спеціальний статус країни-однодумця. Але ми не тільки у думках споріднені – ми споріднені й у мріях.

Тому я запрошую вашу прекрасну державу придивитися до наших південних регіонів, до нашого узбережжя Чорного й Азовського морів. Відновлення наших портів, розвиток таких міст, як, наприклад, Херсон, який сьогодні виборює свою свободу, відновлення морської галузі України може бути для вас особливим внеском у стабільність після цієї страшної війни.

Разом із принциповим захистом вільного мореплавства це поверне силу давнім, але таким правильним словам: хто здатний захистити свободу на морі, той здатний захистити свободу у світі. Вірю, що ви це можете!

І я сподіваюся, що українська громада Австралії, наша міцна українська громада, приєднається до цієї спільної роботи. Буде підтримувати нас зараз так само сильно, як і в попередні роки.

Шановні друзі, географічна відстань між нами – шалена. Тисячі кілометрів. Але що означає ця відстань для тих, хто має спільне розуміння? Хто бачить світ однаково? Кому однаково болить, коли приходить ворог, коли вбивають дітей, коли руйнують міста, коли на дорогах розстрілюють біженців, коли мирну країну перетворюють на спалену територію... Тоді будь-яка відстань зникає. Географія вже нічого не значить. Має значення лише людяність. Лише мрія про повернення до мирного життя.

Мрія, яку ми реалізуємо.

Обов'язково. І точно разом.

Дякую вам!

Дякую Австралії!

Слава Україні!