Дорогий Андрію!

Дозволь звертатися до тебе саме так, хоча для багатьох ти давно вже є Андрієм Миколайовичем, після завершення блискучої кар’єри гравця продовжуючи торувати футбольну стежку в ролі амбітного та прогресивного тренера.

Жодні найвищі досягнення видатного нападника та успіхи на чолі національної збірної України не здатні змінити того Андрія – світлочолого та ясноокого хлопчиська, котрий спочатку сам до нестями закохався в футбол і в київське «Динамо», а згодом щедро ділився цим чистим почуттям із мільйонами вболівальників по всій планеті.

Справжній скарб України, її гордість, її символ і посланець, ти сприяв і сприяєш зміцненню міжнародного іміджу нашої держави, а для співвітчизників залишаєшся взірцем ставлення до улюбленої справи, зразком професіоналізму та лицарства.

У футболках із знайомим усьому світові прізвищем – завдяки тобі та Великому Кобзарю – не одне покоління українців долучилися до здорового способу життя, пізнали радість перших спортивних перемог і командного духу. Наразі ж уже твої учні надихають сьогоднішніх хлоп’ят і дівчаток на знайомство з Футболом, однією з найяскравіших зірок якого ти залишаєшся й досі.

Бажаю тобі, дорогий Андрію, ніколи не втрачати переможної наснаги, продовжувати отримувати задоволення від футболу та, в свою чергу, збагачувати його своєю натхненною і творчою роботою, сягаючи нових і нових вершин.

Здоров’я тобі та щастя, миру і злагоди в колі рідних та близьких, Божого благословення в усіх добрих справах!

З повагою, Григорій СУРКІС