Оскільки за індивідуальною майстерністю господарі значно поступалися нашій збірній, вони зробили усе, щоб нейтралізувати це відставання, а також нав’язати синьо-жовтим доволі простий і водночас дуже контактний футбол.

Й, треба сказати, що багато із цього плану боснійцям вдалося. Наприклад, за увесь перший тайм українці не організували жодної підготовленої атаки або хоча б гострого контрвипаду. Тоді як їхній суперник одну чудову нагоду для голу створив. На щастя, Колашинац та Джеко не поділили своєчасно між собою право на завершальний удар.

Отже, на початку гри команді Милошевича вдалося підняти емоційний градус, і наша команда на цей прийом клюнула. Потім балканці відійшли в оборону, з якої стали виходити через довгий винос м’яча в район між центральним колом та штрафною українців, куди виходили або Джеко, або Демирович. Нападники господарів вигравали забагато дуелей у нашого тріо Забарний – Матвієнко – Бражко, заробивши декілька небезпечних стандартів.

Коли ж м’яч потрапляв під контроль команди Реброва, із його просуванням уперед щоразу виникали проблеми. У тому числі й через легковажність, а інколи й зухвалість чи то Мудрика, чи Судакова або Зінченка, Бражка або навіть Забарного. Повільним залишався і темп наших атак, також не було руху, необхідного задля створення вільних зон.

Тож нульовий результат першої половини виявився закономірним – на більше українці не награли, а боснійці таким чином поки виконали свій план-мінімум – не програти в ігровий час.

Із поверненням команд на поле малюнок гри не змінювався ще довго. Хоча вже на 57-й хвилині господарі відкрили рахунок. Після прострілу Дедича з правого флангу номінальний захисник Хаджикадунич зумів переправити м'яч у дальній нижній кут воріт Луніна! 1:0, і збірній України треба було терміново додавати у швидкості.

Не одразу, але вона це зробила. Так, ще довго майже не завдаючи великого клопоту захисту Милошевича. Діям підопічних Реброва помітно не вистачало розуму та розсудливості – так, наче вони були заздалегідь упевнені в своїй перевазі над суперником, що гучно провалив груповий турнір відбору до ЄВРО, і лише згодом зрозуміли, що із ним не все так просто.

Тож час спливав, а голкіпер господарів Шехич залишався в зоні комфорту, оскільки його партнери нічого не дозволяли створити українцям. Реброву довелося робити доволі непрогнозовані заміни – через утому Зінченка, непомітність Зубкова випускати на поле дебютанта Гуцуляка та Малиновського, що останнім часом теж зірок з неба начебто не хапав…

А ось далі… Далі була спроба із виходом Яремчука перейти на гру в два нападника. Однак якійсь час обидва наші форварди все одно залишались без м’яча і приречені були сподіватися хіба що на щасливу долю. Боснійці дійсно виглядали чіткішими та кмітливішими… аж до 85-ї хвилини. І тут для нас десь щось відкрилося!!!

На 85-й хвилині Мудрик нарешті знайшов чудовою передачею з середини поля вільного праворуч Коноплю, який зробив пас уздовж воріт на хід Яремчуку, чий удар виявився невідпорним. Це фактично була перша осмислена атака нашої команди і перший постріл в площину воріт господарів!

Другий гольовий випад збірної України стався за три хвилини. Миколенко із рятівним Яремчуком ліворуч провели зразкову комбінацію, що завершилася верховою передачею на Довбика. Удар головою Артема виявився переконливим і переможним! Як не намагалися боснійці врятуватися, синьо-жовті із їхнім тиском упоралися.

Отже, синьо жовті пройшли в останній раунд стиків, де на них тепер чекає команда Ісландії.

БОСНІЯ І ГЕРЦЕГОВИНА – УКРАЇНА 1:2
Голи: Хаджикадунич (1:0) – Яремчук (85), Довбик (88)
Боснія і Герцеговина: Шехич, Газибегович, Ахмедходжич (Ковачевич, 82), Хаджикадунич, Колашинац, Крунич, Хайрадинович (П'янич, 82), Цимирот, Дедич (Чивич, 67), Демирович, Джеко.
Україна: Лунін, Конопля, Забарний, Матвієнко, Миколенко, Бражко (Яремчук, 76), Судаков, Мудрик, Зінченко (Малиновський, 75), Зубков (Гуцуляк, 75), Довбик (Таловєров, 90+2).
Попередження: Колашинац (8), Газибегович (27), Ахмедходжич (79), Ковачевич (90+4) – Матвієнко (15), Конопля (58), Яремчук (90+1)