Зважаючи на місця суперників у таблиці, «класичне» дербі виглядало дещо незвично, але в підсумку виявилося сповненим символіки. Крапкою ж стала заява наставника киян Мірчі Луческу про відставку.

НЕСПОДІВАНІ БАРВИ «КЛАСИЧНОГО»

Треба попитати статистиків, чи було колись в історії національних першостей таке, щоби обидва гранди вітчизняного футболу на момент очного протистояння перебували за межами призової трійки. Нинішнє побачення «біло-синіх» і «помаранчево-чорних» геть розірвало шаблон: попереду «Шахтаря» й «Динамо» опинилися більш стабільні «Кривбас», «Полісся» та «Дніпро-1».

Гірники в розпалі сезону вирішили змінити головного тренера – Патрік ван Леувен, пропрацювавши з командою менш ніж півроку, поступився місцем Марино Пушичу. Його візаві, наставник столичного колективу Мірча Луческу, непрямо визнаючи напругу в стосунках із підопічними, виявляв упертість і, здавалося, сподівався на якісь позитивні зміни щодо гри та результатів. Дуель дебютанта УПЛ із її рекордсменом дала відповіді на деякі запитання. Не лише формально, але й – офіційно.  

«Сьогодні не хотілося би говорити про гру. Хочу сказати, що 15 років віддав футболу в Україні. На цьому вирішив завершити свою кар'єру. Це була остання гра. Я попрощався зі своїми гравцями, з гравцями «Шахтаря». Дякую всім, і сподіваюся, що частинка мене залишила слід в українському футболі. Я вдячний і президенту «Шахтаря» Рінату Ахметову, і президенту «Динамо» Ігорю Суркісу за спільну роботу. Хотілося би завершити по-іншому, але всьому приходить кінець – і футбольній кар’єрі, і самому футболу, і коханню, і життю. Усьому є початок та кінець...» – таким філософським спічем на післяматчевій прес-конференції Луческу повідомив про свою відставку (Fcdynamo.com, 3.11.23).

«Динамо» поступилося найпринциповішому з суперників – 0:1. Подовживши безвиграшну серію в першості до чотирьох ігор і зазнавши четвертої поразки в шести останніх поєдинках.

«Октябрь стал черным месяцем для Луческу – поражения от «Полесья» и «Днепра-1», ничья с «Колосом», – резюмує анонімний автор порталу Terrikon.com (4.11.23). – Матч с «Шахтером» мог искупить все эти неудачи... Но судьба распорядилась жестко. «Динамо» свои шансы не использовало, хотя имело, а «Шахтер» – наоборот, создал немного, но гол забил. И Луческу решил не продолжать, став очередной киевской жертвой «Шахтера». Клуба, в который румынский тренер вложил столько сил – и физических, и душевных...»

На думку багатьох аналітиків, перемога «Шахтаря» аж ніяк не випадкова, вона лише підкреслила нинішню кризу киян, котрі до того ж втратили кількох провідних виконавців (до травмованого Ярмоленка та дискваліфікованого Ваната додався Буяльський, зазнавши пошкодження). За такої ситуації сподівання покладалися на бездоганну гру в захисті та на помилки суперника.

«Не склалося ні з першим, ні з другим, – констатує Євген Савчук (Footboom1.com, 3.11.23). – Де тонко, там рветься, і знову про це нагадала захисна лінія, яка виглядала просто безпорадною, коли «Шахтар» забивав свій єдиний гол. Після цього потрібно було перебудовуватися, робити нестандартний хід, але про це можна було лише мріяти, про що красномовно свідчать заміни, які Луческу зробив аж на 83-й хвилині. І які були, скоріше, замінами відчаю, ніж претендували на щось конструктивне. Відчаю тренера, який, схоже, розумів (а точніше, знав заздалегідь), що його динамівська епопея завершена. І ще більше, напевно, розумів, що дати більше команді в нинішній ситуації просто не зможе».

При цьому кияни візуально переграли опонента в першому таймі. Чинили ефективний тиск на задню лінію, значно продуктивніше працювали на флангах, демонстрували цікаві розіграші, зміщення вінгерів у центр, грали в ширину, перемагали в індивідуальній боротьбі.

За іронією долі, саме персональна майстерність стала вирішальною в гольовому епізоді. Немовби відповідаючи на закид Луческу про те, що легіонери відмовляються їхати в Україну, бразилець Невертон видав блискучий пас на Зубкова, а той вельми холоднокровно, з критичної для київського захисту центральної зони, розібрався з Бущаном.  

«Зі значними проблемами, але господарі одного разу все ж таки створили дійсно непоганий момент для гола у відповідь, коли помилкою Назарини на власній половині на правому фланзі штрафного намагався скористатись Караваєв, але поцілив повз ближню дев’ятку, – інформує Football.ua (3.11.23). – І тут біда в тому, що більше шансів на порятунок у столичного колективу не було, тоді як суперники могли закрити матч ще задовго до цього, але Сікан не переграв Бущана в схожій ситуації. А потім гірники просто майстерно стримували напад принципових опонентів».

Чи було б рішення Луческу іншим, якби Караваєв реалізував один із двох своїх убивчих моментів? Або якби удару Бражка не завадив захисник? Або якби досягла мети спроба Беніто? Напевно, сам румун із часом розповість про це. Наразі ж доводиться припустити: тренер лише переконався у тому, що вони з колективом утомилися один від одного, він вичерпав себе, й вийти з патової ситуації можна було лише з допомогою радикального кроку.

ДРУГИЙ ПІСЛЯ ЛОБАНОВСЬКОГО

Цікаво, що в багаторічній спортивній біографії Мірчі Луческу це – перший випадок, коли він сам подав у відставку.

«До «Динамо» Луческу за 41 рік тренерської кар’єри встиг попрацювати у двох збірних та 10 клубах, – ділиться результатами дослідження Тимур Коваль (Ua.tribuna.com, 2.11.23). – Лише одного разу румун залишав свою посаду за власною ініціативою – у 1986-му, коли паралельно тренував національну команду своєї країни та «Динамо» Бухарест. Тобто мав інший варіант для роботи та пішов, коли закінчився контракт. Але жодного разу за 44 роки Луческу не подавав у відставку сам навіть при найпровальніших результатах своїх команд».

Як виявилося, рішення залишити нинішнє місце роботи в румунського фахівця визріло не спонтанно, він розмірковував над ним останнім часом.

«Я зізнався собі, що мені надто важко з сентиментального погляду – не залишилося сил переживати хвилини мовчання в пам’ять про загиблих на війні перед кожним матчем, – цитує інтерв’ю тренера румунському виданню Digi Sport Special сайт Dynamo.kiev.ua (4.11.23). – З цим було дуже важко впоратися. Але, звісно, далися взнаки й останні результати. Місяць тому за втраченими очками ми випереджали «Шахтар». Що сталося потім, я не знаю. Але настав момент, коли я відчув, що час піти у відставку, тим самим узяти на себе повну відповідальність за останні невдачі. Для тренера, особливо з моїм досвідом, важливо розуміти, коли потрібно піти. Міг зробити цей крок раніше, але все ж хотів зіграти матч із «Шахтарем», і про це в нас була домовленість із президентом клубу».

За свідченням президента «Динамо» Ігоря Суркіса, вердикт наставника став для нього повною несподіванкою.

«Луческу завжди користувався повагою та довірою нашого клубу, я щиро вдячний Містеру за його роботу в київському «Динамо». На тому шляху, який ми пройшли разом, були і перемоги, і досягнення, Луческу залишався з клубом у цей тяжкий воєнний час», – ідеться в публічній подяці, оприлюдненій на офіційному сайті клубу (Fcdynamo.com, 3.11.23).

Ніхто не сперечатиметься зі словами Ігоря Михайловича: Луческу – великий тренер. Одразу в кількох матеріалах по гарячих слідах відставки румуна вказується на масштабність постаті, яка залишить яскравий слід у вітчизняному футболі.

«Як виявилося, Луческу ніщо людське не чуже, – вважає журналіст Валерій Василенко. – Принаймні його прощальні слова бачаться не тільки дуже адекватними, а й навіть сентиментальними. Вперше за динамівський час Мірча так зрозуміло все розклав по поличках, взяв провину на себе за невдачі, розповів «на пальцях» про проблеми та переживання, попросив будь-що підтримувати динамівську молодь.

Він здавався вічним на динамівському електричному стільці. Принаймні до кінця нинішнього сезону – так точно. І тут такий демарш. Такий вчинок. Після якого – порожнеча» (Sport.ua, 4.11.23).

Автор ділиться відчуттям того, що закінчилося щось значуще, величезне. Нагадує, що на Луческу-тренері у нас у країні виросло ціле покоління вболівальників. Це покоління може обожнювати румунського тренера, а може й метати в його город навіть не каміння, а валуни, але те, що ця людина викликала справжні емоції, розбурхувала, не залишаючи нікого байдужим – факт.

«Немає жодного подібного ні за величиною, ні за звучністю прізвища. З відходом Луческу наш футбол стане справді більш пісним, ще менш видовищним», – із сумом констатує В.Василенко.

«Цей крок Луческу – найцікавіше, що може статися цього сезону в українському футболі, – підтримує колегу Дмитро Литвинов (Ua.tribuna.com, 4.11.23). – Він продовжує робити наш футбол якщо не кращим, то цікавішим навіть зараз».

А репортер тієї таки «Трибуни» Андрій Білик, оцінюючи спадщину Луческу, навіть наважився на гучні паралелі

«У цьому і полягає справжня велич Мірчі як спортивної особистості – він став другою після Лобановського людиною в українському футболі і першим та взагалі єдиним іноземцем, який здобув національне визнання саме як тренер...

Луческу, своєю чергою, стоїть за єдиним українським євротрофеєм часів незалежності і тим, що наш футбол взагалі став біполярним.

Таких постатей, як Мірча – неоднозначних, суперечливих, одіозних, критикованих, але безумовно великих – просто не буває багато. І коли у нашому футболі з’явиться наступна, я навіть приблизно не уявляю» (Ua.tribuna.com, 4.11.23).

Побажавши панові Луческу та його рідним здоров’я та благополуччя, Ігор Суркіс наголосив, що команда рухатиметься далі, не знижуючи планки турнірного завдання, а саме – перемогти в поточній першості. Офіційно повідомлено, що виконуючим обов’язки головного тренера до кінця сезону залишиться Олександр Шовковський. І вже колишньому воротареві доведеться вирішувати ті проблеми, що накопичилися в «Динамо» впродовж останніх місяців і зрештою призвели до зміни наставника.

«Луческу завжди був визнаним фахівцем та легендарним тренером, і я віддаю йому подяку за всі його досягнення та внесок не лише в український, а й у світовий футбол, – написав СаШо на своїй сторінці в інстаграмі. – Але особисто дякую йому за те, що він запросив мене до свого тренерського штабу.

Сьогодні мені випала велика честь стати наставником, нехай і з приставкою в.о. у ролі головного тренера моєї улюбленої команди. Також не можу не відзначити, що це стало можливим завдяки довірі та підтримці президента клубу Ігоря Суркіса.

Я чудово розумію, що це велика відповідальність, яку я беру на себе з великою повагою. Дякую Вам усім за Вашу підтримку та віру в мене. Лише Київ – лише перемога!» (Dynamomania.com, 4.11.23).

Чи вдасться Шовковському перезавантажити «Динамо»-машину, ми побачимо вже найближчим часом. Навесні в Олександра непогано виходило підміняти Луческу, котрий тоді пішов на лікарняний. У поточній першості для киян іще нічого не втрачено, а за кадровим потенціалом, враховуючи лідерство юнацької команди 19-річних у своєму турнірі (напередодні підопічні Ігоря Костюка обіграли ровесників із «Шахтаря» – 2:0), столичний колектив залишається одним із беззаперечних лідерів і фаворитів Прем’єр-ліги.

БОСНІЙСЬКИЙ АКЦЕНТ «ШАХТАРЯ»

Стан справ у донецькому клубі – також у фокусі уваги українських спортивних ЗМІ. Цікаво подивитися, як «Шахтар» – наш єдиний представник у Лізі чемпіонів, один із базових колективів національної збірної, що бореться за путівку на Євро-2024, змінюватиметься під орудою боснійського наставника Марино Пушича.

До «класичного» новачок провів на чолі «Шахтаря» два матчі – проти «Барселони» в Лізі чемпіонів і проти першолігової «Вікторії». Жодна з цих зустрічей не могла сприйматися як показова. Не лише через те, що вони відбулися, як то кажуть, у режимі «з коліс». Швидше тому, що рівень опонентів не дає можливість всеосяжно судити про тренерську майстерність Марино, бо перший суперник – на голову сильніший за його нинішню команду, а другий – настільки ж слабший.

Протистояння з «Динамо» – то вже інша розмова. Аж ніяк не можна стверджувати, що в дербі гірники награли на аргументовану перемогу. Проте три очки «Шахтар» здобув, відібравши їх у одвічного головного конкурента в боротьбі за титул. І це – перше вагоме досягнення Пушича на новій посаді.

Що ж він за особа, цей тренер? Який футбол прищеплюватиме одному з лідерів нашого елітного дивізіону? З цим питанням ретельно розібрався Дмитро Ватрас, поспілкувавшись із нідерландським журналістом видання AD.nl Мікосом Гоукою і поділившись із читачами «Трибуни».

«Відсутність знання УПЛ та серйозного досвіду роботи головним тренером, чергова зміна у векторі розвитку клубу – приводи скептично сприймати крок гірників, – читаємо в матеріалі. – Європейський бекграунд, роль у побудові потужного та симпатичного «Фейєноорда», харизматичність, усвідомлення фактору війни (боснійський хорват) – приводи, щоб вступати у дискусії з критиками та ставити під сумнів передчасні висновки» (Ua.tribuna.com, 2.11.23).

Нестача досвіду самостійної роботи – напевно, найбільший із мінусів боснійця. Головним він працював лише у «Твенте» – взяв команду в кризовий період, не врятував від вильоту, але у наступному сезоні повернув до еліти.

Згодом Марино тісно спрацювався з Арне Слотом – разом ледь не привели до чемпіонства АЗ «Алкмаар» (завадив ковід), невдовзі опинившись у штабі «Фейєноорда». Торік ця команда виграла титул та розбила «Шахтар» у плей-офф Ліги Європи (1:1 і 7:1), а цього сезону після третього туру лідирує в групі Ліги чемпіонів, залишаючи позаду «Атлетико», «Лаціо» та «Селтик».

За характеристиками нідерландських ЗМІ, Пушич – сильний тактик, у Ротердамі саме на ньому лежав аналіз суперників. Зокрема, вивчав він і «Шахтар» напередодні єврокубкової дуелі, тож із перевагами та проблемами донецького ансамблю має бути обізнаним.

«Факт хорошого ознайомлення з колективом – безумовно, великий плюс, – пише Д.Ватрас. – Тому й не дивно, що «Шахтар» довго не розхитувався, одразу кинувши Марино у бій. І посадивши збоку на перший час Срну» (Ua.tribuna.com, 2.11.23).

До речі, за словами спортивного директора Дарійо Срни, взимку «Шахтар» буде активним на трансферному ринку, це – сигнал для конкурентів команди Пушича по внутрішній арені.

За характером Пушич – повна протилежність ван Леувену, він більше схожий на Йовичевича, котрий тренував «Шахтар» до голландця. В особі Марино гравці команди знову отримали «друга», а не «боса». Відчути це встигли й журналісти, відзначаючи привітний стиль спілкування нового наставника.

«Після «Айсберга» ван Леувена це дійсно нове дихання і, ймовірно, те, що потрібно», – припускає автор статті (Ua.tribuna.com, 2.11.23).

Та, напевно, найголовніше, що Пушич готовий прищеплювати підопічним красивий і атакуючий футбол – подалі від власних воріт, чіткі схеми гри, багато швидких повернень м’яча.

«Побудова ззаду, швидкі комбінації та атака флангами: це кілька речей, які, на мою думку, важливі, – наводить «Трибуна» цитату Пушича з післяматчевої прес-конференції в Барселоні. – Я люблю футбол, і коли я дивлюся футбол, хочу отримувати від нього задоволення. Тому я також хочу отримувати задоволення, коли моя команда на полі. Тож і вимагаю багато руху, високого тиску та сміливості. Ми вже показали це проти «Барселони» і розвиватимемо це найближчим часом».

Висновок журналіста будується на порівнянні Пушича з ван Леувеном.

«Попри те, що за спиною Патріка був досвід роботи у структурі клубу, знання українського футболу та хороший період у «Зорі», його запрошення у червні здавалося менш логічним, ніж новий вибір «Шахтаря», – резюмує автор (Ua.tribuna.com, 2.11.23).

Отже, оновлений «Шахтар» продовжує гонитву за несподіваними лідерами чемпіонату України – криворізьким «Кривбасом» (наставник – Юрій Вернидуб) і житомирським «Поліссям» (Юрій Калитвинцев). Звісно ж, у боротьбу за найвищі місця повернеться й київське «Динамо» під керівництвом Олександра Шовковського в його статусі «в.о.». Нагадаємо, що й «Дніпро-1» нещодавно очолив новий головний тренер – Юрій Максимов. Цікаві футбольні проекти – під прапорами львівського «Руху» (Віталій Пономарьов) і одеського «Чорноморця» (Роман Григорчук).

Для всіх цих фахівців видатні досягнення Мірчі Луческу слугуватимуть орієнтирами. Що, без сумніву, додасть вітчизняній першості накалу та інтриги. Попри критичні зауваження щодо рівня УПЛ, вона обіцяє порадувати прихильників футболу гострою та цікавою суперечкою, де фінал – непередбачуваний, а головні події – ще попереду.