У четвер футбольну спільноту очікували важливі новини з Парижу, де, зокрема, проводилося жеребкування четвертого за ліком розіграшу Ліги націй. У сезоні-2024/25 збірна України виступатиме у Лізі B і відповідно битиметься за путівку до елітного дивізіону. Восени 2020-го наші футболісти вже відчули його силу і, звісно, намагатимуться будь-що знову опинитися у топ-компанії.

КУРС – НА ПІДВИЩЕННЯ

Напередодні вітчизняні журналісти здебільшого вимальовували оптимістичні перспективи для команди Сергія Реброва. Як от, наприклад, оглядач Ігор Цвик:

«Загалом кажучи, якщо тільки не брати Англію, то зі всіма іншими потенційними суперниками ми можемо грати на рівних або навіть з позиції сили» (Sportanalytic.com, 07.02.24).

Варто визнати: навіть на тлі подібних припущень жереб обрав для «синьо-жовтих» не найгірший варіант, спрямувавши їх у групу B1 разом із Чехією, Албанією та Грузією. Принаймні такої думки напевно дотримуються фіни, які перед жеребкуванням теж потрапили до другого кошика, але тепер гратимуть із Англією, Ірландією та Грецією.

Відомий тренер і колишній голкіпер Юрій Вірт прямо зазначив, що із жеребом збірній Україні пощастило:

«Саме українці – фаворити групового турніру. І це аж ніяк не шапкозакидання. Вважаю, що за класом вони переважають своїх візаві. Завадити посісти перше місце їм можуть тільки вони самі, якщо не продемонструють свій потенціал. Але я вірю, що усе буде гаразд» (Sport.ua, 10.02.24).

Утім, прогнози, якими б вони не були, так і залишатимуться прогнозами. Дистанція основного етапу Ліги націй надто коротка – трішки більше двох місяців, і трапитися може все що завгодно.

Варто зазначити, що система розіграшу турніру зазнала серйозних змін. Раніше перехід між Лігами відбувався просто: останні вилітали, перші підіймалися. Тепер треті команди груп Ліги А гратимуть плей-оф з другими командами груп Ліги B, аналогічний обмін учасниками відбуватиметься між Лігами B і C. Наступний сезон переможець проведе в дивізіоні вище, той, що програє, – нижче. А отже збільшується вартість кожного очка.

«Тобто якщо в минулій кампанії Україна стала другою і без альтернатив залишилася у Лізі B, то з новим форматом вона ще мала б шанс зіграти з Францією/Швейцарією/Німеччиною/Польщею за вихід в Лігу А» (Xsport.ua, 09.02.24), – конкретизує журналіст Сергій Лук’яненко.

Крім того, якщо раніше на головний трофей претендували тільки переможці груп Ліги А, то зараз у фінальний турнір будуть проходити і другі місця. Відповідно, спочатку гратимуться чвертьфінали, і лише потім проходитиме Фінал чотирьох.

Ще один важливий момент: найближча Ліга націй буде зав’язана з відбором на чемпіонат світу-2026 і даруватиме чотири додаткові путівку в плей-офф кваліфікації на мундіаль.

«Гарна мотивація вигравати свою групу» (Xsport.ua, 09.02.24), – влучно помічає той таки Лук’яненко.

З ПОВАГОЮ, АЛЕ БЕЗ ОСТРАХУ

Коментуючи підсумки жеребкування, Сергій Ребров звісно, не робив якихось прогнозів, обмежившись обережними висловлюваннями і поставившись до майбутніх суперників з належною повагою.

«Ліга націй – важливий турнір. Раніше проводилися товариські зустрічі, а зараз у кожної збірної більш відповідальні поєдинки. Я дуже багато дивився Чехію та Албанію, менше – Грузію. Албанці показують потужний футбол, заслужили право грати на Євро. Як і чехи, а також грузини, які гратимуть у плей-офф відбору. Чи буде перед нами стояти завдання повернення до Ліги А? Так» (Uaf.ua, 08.02.24).

Схожою була реакція і колег-опонентів нашого тренера. Усі вони виказують готовність вирішувати максимальні завдання.

«Не хочу робити якісь розрахунки, як не робив їх до жеребкування. Наше завдання зрозуміле – ми повинні піднятися в дивізіон А. Група збалансована, тому неважливо, хто, коли і з ким грає. На нас чекає битва в кожному матчі» (Uaf.ua, 08.02.24), – запевнив наставник збірної Чехії Іван Гашек.

«Кілька років тому Грузія грала в Лізі D, а зараз це команда Ліги B, що свідчить про те, що грузинський футбол – на правильному шляху. Ми з нетерпінням чекаємо на зустрічі з хорошими командами. Це буде непростий іспит, але ми вчимося в таких матчах» (Uaf.ua, 08.02.24), – зауважив французький керманич грузинів Віллі Саньоль.

«Важка група. Ми нещодавно мали можливість відчути силу збірної Чехії. Грузія прогресує, так само й Україна. Ми маємо боротися в жорсткій конкуренції. Турнір триватиме недовго, і це ще один момент у нашому житті, щоб докласти великих зусиль» (Uaf.ua, 08.02.24), – резюмує бразильській фахівець Сілвіньо, що наразі працює з албанською збірною.

Саме номінально домашнім матчем проти Албанії (7 вересня) українці стартуватимуть у Лізі націй, і саме на її полі (19 листопада) вони завершуватимуть груповий етап. Проте Сергій Ребров зізнається, що всі ці нюанси наразі для нього залишаються на другому плані. Вся увага – матчам плей-офф за вихід на Євро-2024.

«Зараз ми сконцентровані на підготовці до найближчих стикових ігор. Лише після них будемо збирати інформацію про суперників по Лізі націй» (Uaf.ua, 08.02.24), – резонно каже тренер.

Ще б пак, адже матчі плей-офф призначені вже на кінець березня, і 21-го числа у Зениці на Україну чекає гостьовий півфінал проти Боснії і Герцеговини. Природно, що підготовка до цього протистояння і є наразі пріоритетною для нашого тренерського штабу. Step by step.

ЯК ПРЕЗИДЕНТ ПРЕЗИДЕНТУ
 
У той самий день, коли Сергій Ребров в Парижі вперше представляв Україну як головний тренер національної команди на жеребкуванні Ліги націй, Андрій Шевченко вперше брав участь у черговому Конгресі УЄФА в статусі голови УАФ. Разом із Андрієм Миколайовичем на заході був присутній і новий генеральний секретар асоціації Ігор Грищенко.

Як повідомляє офіційний сайт УЄФА, на 48-му Конгресі організації було прийнято низку важливих рішень. Зокрема, внесено і затверджено поправки до Статуту УЄФА, затверджено звіт президента та Виконавчого комітету УЄФА, звіт адміністрації УЄФА за 2022/2023 роки, а також фінансові звіти за 2022/2023 та бюджет на 2024/2025 роки.

Показово, що Шевченко не обмежився участю у загальних процедурах, слуханнях і голосуваннях. Свій візит до Парижу він використав також для вирішення нагальних питань, які безпосередньо стосуються України.

Ще у середу голова УАФ стисло відзвітував у соцмережах про свою роботу у французькій столиці:

«Працюємо у Парижі на Конгресі УЄФА, який збирає представників усіх європейських футбольних асоціацій. Провели зустрічі з делегаціями Німеччини та Італії. Обговорили можливість вивчення досвіду підготовки та навчання тренерів та організації літніх футбольних таборів для українських дітей. Окремо з німецькими колегами обговорили заявку Німеччини, Бельгії та Нідерландів на проведення жіночого чемпіонату світу-2027 та організації благодійних заходів» (Football24.ua, 07.02.24).

Ба більше, Шевченко провів особисті перемовини з президентом УЄФА Александером Чеферіном.

«На зустрічі з президентом УЄФА Александером Чеферіном обговорили питання найближчих кроків нового керівництва УАФ та недопущення повернення російських команд у міжнародні змагання» (Ua-football.com, 07.02.24), – написав Андрій Миколайович на власній сторінці у Facebook.

Що ж, маємо змогу пересвідчитись, що Шевченко не кидає слів на вітер і є послідовним у своїх діях. Після повномасштабного вторгнення військ РФ до нашої країни він поставив на паузу тренерську кар'єру і повністю присвятив себе гуманітарній та громадській діяльності, ставши одним із найпомітніших ньюсмейкерів України у світі. Крісло керманича УАФ надає зірці європейського футболу додаткові важелі, додаткові можливості, і молодий функціонер ефективно ними користується, відстоюючи інтереси нашої держави.

До речі, як бачимо, розмови щодо можливої участі російських юнацьких команд у турнірах під егідою футбольного Євросоюзу, так і залишилися розмовами. Збірні країни-агресора залишаються осторонь великої Гри, і жодних рішень щодо послаблення санкцій для росіян у Франції ухвалено не було.

Тим часом, Шевченко встиг зустрітися і з очільником ФІФА Джані Інфантіно. Причому останній сам відзначив важливість розмови з українцем.

«Мені було приємно знову зустрітися з Андрієм Шевченком, цього разу після його обрання президентом Української асоціації футболу. Як гравець Андрій Шевченко надихав націю, і як президент Української асоціації футболу, я переконаний, він зробить те саме. Останнім часом український футбол зберіг вражаючу динаміку під час важкого періоду, і завдяки своїй енергії президент Шевченко надасть прекрасній грі у своїй країні додаткового поштовху, а ми тут, щоб підтримати їхнє постійне зростання на полі та поза ним» (Fifa.com, 08.02.24), – перекладає українською слова Інфантіно офіційний сайт УАФ.

«Кожна така зустріч – можливість нагадати світу про нашу країну. Ми говорили про Україну, про ситуацію в ній. Ми говорили про те, як ми можемо не просто зберегти футбол в Україні, а й розвивати його під час війни. Це великий виклик для мене. Я думаю, що ми можемо працювати над різними проектами. У ФІФА є багато програм, які ми вже використовуємо як асоціація, але плануємо використовувати їх більше й подивитися, в якому напрямку ми можемо співпрацювати надалі» (Uaf.ua, 08.02.24), – додав Шевченко.

Пізніше новий керманич УАФ повідомив ще й про зустрічі з французькою та хорватською делегаціям та узгодження з ними проведення низки спільних проектів з розвитку футболу.

Отже можна констатувати, що поїздка до Франції Андрія Шевченка виявилася напрочуд корисною, і результатом її для України стали не тільки іміджеві здобутки.

ДО МОЛОДИХ – ОСОБЛИВИЙ ПІДХІД

У Парижі Шевченко говорив про нові міжнародні виклики, одначе, зрозуміло, їх вистачає у нього і на рідних теренах. Перезавантаження всієї системи управління українським футболом – процес важкий і багатошаровий, причому в окремих випадках він потребуватиме оперативних, радикальних і не завжди популярних ходів. Наприклад, із вирішенням такого актуального питання, як відродження молодіжної національної першості, вочевидь затягувати не варто. Недаремно відповідні дискусії у ЗМІ не вщухають, вказуючи на важливість даного сегменту.

Варто нагадати, що одним із ініціаторів поновлення змагань для 21-річних футболістів є Сергій Ребров. Залишаючись головним тренером національної команди, він обіймає посаду віце-президента УАФ і фактично опікується вибудовуванням вертикалі збірних країни.

«Моя позиція – я сподіваюсь, що ми повернемо U-21. Це ж не тільки моя пропозиція, моє рішення. Ми повинні розмовляти з клубами та вирішувати це питання. Моя позиція, що повинні повертати U-21, це дуже важливо для інституту збірних та для перехідного року гравців» (Sport-express.ua, 25.01.24), – зазначає Ребров.

Якщо людина з такими повноваженнями і завданнями наголошує на перегляді конкретного питання, значить, ситуація дійсно вимагає рішучих дій. Тим більше, як справедливо свідчить Ребров, у нього вистачає однодумців серед авторитетних фахівців. На боці Сергія Станіславовича – наставник олімпійської збірної та «Олександрії» Руслан Ротань, за відновлення молодіжного турніру вже висловилися «Динамо» та «Ворскла».

Днями зайвий аргумент на захист думки Реброва навів і «Кривбас», повідомивши, що виставляє на трансфер свого 20-річного футболіста Дениса Шевченка. Той не потрапив до заявки основної команди і наразі займається за індивідуальною програмою.

«Ця ситуація – ще один яскравий приклад необхідності створення чемпіонату U-21/U-23, коли гравець вже не має права виступати за колектив U-19, а закріпитися в основі клубу УПЛ, який претендує на єврокубки, поки що не може» (Fckryvbas.com, 05.02.24), – йдеться в заяві клубної прес-служби.
Оглядач Сергій Тищенко спробував подивитись на означену проблему з різних боків.

«Перехід із молодіжного футболу у дорослий – одна із найбільших проблем спорту номер один у світі. Ця проблема дуже актуальна для України. На рівні юнацьких, молодіжних команд є хороші гравці, але далеко не всі з них переходять потім у професійний футбол. Одні гравці фізично та психологічно формуються у 17 років та готові грати серед дорослих, а інші готові до професійного футболу після 20» (Sport.ua, 06.02.24), – констатує він.

Водночас Тищенко наполягає, що в Європі інститут молодіжних команд не є популярним. Тобто він погоджується з тим, що дортмундська «Боруссія», «Барселона», «Аякс», «Бенфіка» мають другі команди, але вони грають не у змаганнях свого віку, а в загальних турнірах цих країн.

Cвою думку щодо цього болючого питання днями довелося висловлювати і капітану збірної України Андрію Ярмоленку – під час прямої лінії з вболівальниками, проведеної прес-службою київського «Динамо». 34-річний вінгер, який наразі завершує відновлення після травми і перенесеної застуди, не був категоричним і не став керуватися виключно власними інтересами, запропонувавши врахувати думки усіх зацікавлених сторін.

«Тут потрібно опитувати всі клуби. Якщо ми будемо говорити конкретно про «Динамо», «Шахтар», то так, їм потрібен цей чемпіонат. Ось наприклад я. Мені потрібна ігрова практика після травми. Де я її можу отримувати? За U-19 не можу грати, за першу ще не готовий.

Але якщо ми говоримо про клуби, в яких немає такого фінансування як в «Динамо» і «Шахтаря», то вони можуть сказати, що «ми не потягнемо тримати ще одну команду». І їх можна зрозуміти. Потрібно шукати вихід» (Ukrfootball.ua, 06.02.24).

А отже Андрію Шевченку, Сергію Реброву іншим футбольним керівникам і менеджерам доведеться зважувати існуючі «за» і «проти», враховувати різноманітні точки зори і приймати оптимальне рішення. Рішення, яке, можливо, не задовольнить усіх, але буде найбільш адекватним в сьогоднішніх умовах.

НЕ ОЗИРАЮЧИСЬ НА ТАБЛО

Згадана пряма лінія з Ярмоленком була організована київським клубом не випадково. Адже майбутнє повернення до ладу нашого провідного виконавця – напевне, одна з найбільш очікуваних подій зимової паузи. Як для «Динамо», так і для збірної на тлі її участі у плей-офф Євро-2024.

Щодо «біло-синіх», то як висловився відомий коментатор Віктор Вацко, «навіть словосполучення «дуже важливий» не відтворює рівень значущості класу Ярмоленка для «Динамо» (Dynamomania.com, 05.02.24).

Як би там не було, попри відсутність свого лідера кияни потихеньку набирають потрібні кондиції, готуючись до старту другої частини сезону. Серед претендентів на чемпіонство, саме столичний клуб запланував на січень-лютий найбільшу кількість спарингів, та й перші збори під приводом Олександра Шовковського – ще одної знакової постаті в українському футболі, яка настійно опановує тренерську професію, приковують до підготовки «Динамо» найбільшу увагу з боку журналістів і вболівальників.

Під час перебування в Туреччині Київ встиг програти кілька матчів, проте навряд тренерський штаб приділяє надмірну увагу результатам.

«Не бачу в цьому критичних проблем, бо команда працює під фізичними навантаженнями – звідси велика кількість індивідуальних помилок. Потрібно закладати фундамент фізичної підготовки на другу частину сезону. Тренерський штаб пробує різне поєднання гравців. Час набрати ігрові кондиції ще є» (Dynamo.kiev.ua, 04.02.24), – справедливо зауважує Сергій Тищенко.

Слова журналіста підтверджує і той факт, що після першого етапу підготовки команді були надані три вихідні – це зайвий раз свідчить про жорсткість режиму, в якому готується «Динамо».

Не варто забувати і про травми окремих виконавців, які заважали команді зіграти в оптимальному складі. Про відсутність Ярмоленка ми згадували вище, поки не повернувся до ладу через пошкодження плеча Олександр Тимчик, лише нещодавно відновилися і знову приєдналися до загальної групи Владислав Супряга, Володимир Шепелєв, Микола Шапаренко, Віталій Буяльський.
 
А ось молодий і перспективний захисник Навін Малиш «вилетів» надовго. За повідомленням офіційного сайту «Динамо», через перелом п’ятої плюсневої кістки хлопець пропустить не менше трьох місяців.

Тож результати у контрольних матчах точно не є ключовим показником для Шовковського і його помічників. Тим більше, конкурентів «Динамо» на зборах також не оминають невдачі. Програють – іноді з великим рахунком і далеко не найсильнішим суперникам – ті самі «Кривбас», «Полісся», «Дніпро-1» і навіть «Шахтар», який цього тижня проводить перший матч проти «Марселя» в рамках стикового раунду Ліги Європи, а отже мав би перебувати у бойовій формі.

Гра «Динамо» в обороні теж не виглядає ідеальною, і напевне, недаремно деякий час ширилися чутки про можливе придбання столичним клубом ще одного захисника. Проте зараз ці розмови вщухають – Шовковський продовжує роботу, займаючись з тими футболістами, які є у нього в розпорядженні.

Багато хто із медійників вважає, що поява нового виконавця зараз, у лютому, була би навіть недоречною:

«Щоб збалансувати ігрову та фізичну форму потенційного новачка з гравцями першої команди, потрібен час. Для гри в центрі оборони потрібна зіграність, розуміння побудови гри команди та вимог головного тренера. За кілька днів чи тижнів цього не отримаєш. Реально новий футболіст зможе приносити користь наприкінці березня на початку квітня, а там залишиться не так багато матчів до завершення чемпіонату» (Dynamo.kiev.ua, 07.02.24).

Днями «Динамо» розтрощило латвійську «Лієпаю» (5:2) і розійшлося миром з македонською «Шкендією» (1:1), змарнувавши при цьому низку гарних нагод для взяття воріт. Команда набирає оберти і на поточному тижні має провести ще чотири товариські матчі, намагаючись вийти на належний рівень готовності.

І ФУТБОЛ НАБЛИЖАЄ ПЕРЕМОГУ

Виступи в чемпіонаті «біло-сині» поновлять 25 лютого виїзною зустріччю з «Металістом 1925», тоді як ЛНЗ та «Кривбас» відкриють офіційну програму 18 туру 23-го числа. А ось на 24-е жодних ігор не передбачено. Саме цього дня два роки тому розпочалося повномасштабне вторгнення військ РФ на територію нашої країни…

Так, нинішній сезон вже другий, який українські команди проводять в умовах справжньої безжалісної війни. Не маючи змоги задіяти всі стадіони, втрачаючи легіонерів, граючи при порожніх трибунах і перериваючи матчі через повітряні тривоги. Але іншого виходу нема. Більше того, перед керівництвом нашого футболу, клубами, регіональними осередками стоїть подвійне завдання – втримати на плаву улюблену гру, а також надати якомога більшу допомогу нашим захисникам, людям, постраждалим від дій жорстокого агресора.

Днями, наприклад, стало відомо, що «Динамо», яке до цього неодноразово відряджало на фронт і до лікарень продукти, ліки, транспорт, різноманітне спорядження тощо, продовжило свою гуманітарну місію. Цього разу клуб передав реанімаційне обладнання військовому шпиталю.

«Динамо» спільно з українською громадою в Норвегії організувало доставку до Києва цінного вантажу з реабілітаційним обладнанням, яке вже вирушило до Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України» (Rbc.ua, 08.02.24).

Подібні вчинки надихають і служать прикладом для наслідування. А ще – розкривають додаткові можливості вітчизняної футбольної спільноти, роль і вплив якої наразі не має обмежуватися зеленими полями.